Льготы, как форма социального обеспечения
Очевидно, що сім’ї з принаймні одним працюючим більше економлять завдяки користуванню пільгами. Так, сім’ї, у складі яких немає працюючих, попри більшу кількість пільг у користуванні, щомісяця економлять майже у двічі менше коштів, ніж сім’ї, де є працюючі. Це підтверджує тезу, що пільги в сучасній системі соціального захисту в Україні лише незначною мірою спрямовані на підтримку найбільш нужденних верств населення.
Сім’ї пенсіонерів користуються пільгами інтенсивніше, ніж інші сім’ї, і відповідно вони більше економлять. Середня кількість пільг, що припадає на 100 сімей пенсіонерів, становить 96, тоді як по всіх сім’ях – 64. Однак насправді сім’ї пенсіонерів користуються переважно більш “дешевими” пільгами. Щомісячна сумарна вартість п’яти основних пільг у сім’ях пенсіонерів, які користуються пільгами, на 21% менше, ніж в інших сім’ях. Ці цифри знову свідчать про те, що сучасна система пільг не є ефективним засобом підтримки найбільш нужденних верств населення.
Введення інших економічних змінних допомагає виявити ефективність пільг як засобу підтримки малозабезпечених верств населення. Для порівняння візьмемо середній розмір витрат на душу населення
Треба відмітити ще таку особливість – не всі ті, хто має право на пільги, користуються цим правом. Дослідження показують, що лише 80% громадян, які мають право на пільги, користуються ними. Некористування пільгами та його причини показує недоліки сучасної системи пільг та компенсацій як засобу допомоги бідним верствам населення.
Висновоки
На сучасному етапі система пільг не повною мірою виступає інструментом соціального захисту населення. Про це свідчить її подвійний характер.
Наведений аналіз стану системи пільг та компенсацій в Україні дав змогу зробити наступні висновки:
Безперечно, система надання населенню пільг і компенсацій є ключовим елементом соціальної політики. Але, на жаль, ступінь користування пільгами показує, що сучасна система пільг і компенсацій не виконує свого соціального завдання, яке полягає в забезпеченні підтримки соціально уразливих верств суспільства. Загалом лише 43% населення використовує своє право на ті чи інші пільги. З них 70% складають не бідні, а ті, хто належить до більш забезпечених верств суспільства. Некористування пільгами підтверджує тенденцію, що найбільшу частину серед тих, хто має право на пільги, але не користується ними, складають бідні. Крім того, найпоширеніша причина не користування пільгами серед бідних, які мають право на пільги, це відсутність підстав для користування. Інакше кажучи, право користуватися міжміським транспортом нічого не варте для сільських мешканців, які просто не можуть їм скористатися. В цій ситуації пільга стає лише декларативною й не має жодного практичного значення для тих, хто ніби–то має на неї право.
Усе це