Льготы, как форма социального обеспечения

свідчить про те, що настав час радикально реформувати українську систему пільг і компенсацій, яка має виконувати функцію соціального захисту найбільш нужденних верств населення. В умовах як загальної обмеженості ресурсів бюджетів усіх рівнів, так і обсягу коштів, що можуть за нинішньої економічної ситуації в країні спрямовуватись для потреб соціального захисту населення, дуже важливим питанням є раціональне та ефективне використання цих коштів. Посилення соціального захисту найбільш соціально вразливих верств населення вимагає змінити характер сучасної системи.

Доки не буде приведено у відповідність наявність коштів з обсягами та різними видами пільг і допомог, бідна частина населення ніколи не одержить підтримки, яку повинна надавати їм система пільг і компенсацій. Систему потрібно зробити врівноваженою та концентрованою – такою, щоб пільги були не привілеями, а адресною допомогою найбільш нужденним членам суспільства.

При реформуванні державної політики з надання пільг і компенсацій треба враховувати відносну вагу визначених цілей і необхідність зробити чіткий політичний вибір у разі існування несумісних цілей.

Повинно бути менше пільг за професійною ознакою (працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, транспорту, військовослужбовці тощо), і більше пільг, які надаються найбільш уразливим верствам населення (інвалідам війни та загального захворювання 1 та 2 груп, громадянам, віднесеним до 1 та 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям–інвалідам, пенсіонерам тощо). Це буде прогресом для системи в цілому, тому що рівень заробітної плати переважної більшості зазначених категорій, які одержують пільги за професійною ознакою, досить високий і значно перевищує середній.

Крім того, в чинній системі пільг та компенсацій є такі пільги, які в інших країнах не розцінювалися б як складові соціального захисту населення. Це безплатне або пільгове санаторно–курортне лікування, надання бюджетних кредитів тощо. Щоб зберегти цілісну систему соціального захисту, яка б задовольняла потреби дійсно соціально незахищених членів суспільства, потрібно відмінити пільги, які не можуть розцінюватися як складові системи соціального захисту населення. Однак відміняти такі пільги треба поступово і обережно, щоб звести до мінімуму негативні наслідки.

І нарешті, потрібно збільшити прозорість та відповідальність у наданні пільг, що залишаться після реформи, налагодити зворотний зв’язок між державними органами, які втілюють у життя державну політику щодо соціального захисту населення країни, та її громадянами для створення більш результативної системи захисту соціально уразливих верств населення.


Список використаних джерел

1. Бойко, М. Д. Трудове право України : навчальний посібник / М. Д. Бойко. - К. : Атіка, 2006.

2. Державна політика: аналітичні документи, підготовлені в межах проекту “Створення груп аналізу політики та Центру інформаційних ресурсів в уряді України”. – К. , 2002. – 196 с.

3. Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 груд. 2001 р. № 1712. – К. , 2006.

4. Скуратівський В. А. , Палій О. М

, Лібанова Е. М. Соціальна політика (2–е вид. доп. та перероб. ): Навчи. посіб. для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності “Державне управління”. – К. : Вид–во УАДУ, 2003. – 364с.

5. Стратегія подолання бідності: Указ Президента України від 15 серп. 2001р. № 637. – К. , 2004.

6. Романов В. , Рудик О. , Брус Т. Вступ до аналізу державної політики: Навчи. посіб. – К. : Основи, 2001. – 238с.

7. Якуненко Н. , Мельник Н. Аналіз ефективності системи державних соціальних допомог в Україні // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 1. – С. 15–22.

8. Якуненко Н. , Кривенко Н.

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные