ЛЕОНИД МОСЕНДЗ

ЛЕОНІД МОСЕНДЗ

(1897 - 1948)

Леонід Маркович Мосендз (літ. псевдонім Лясковець - дівоче прізвище матері - дочки лісника з Волині) народився 20 вересня 1897 року у російськомовній родині управителя маєтностей польського поміщика. У роду Мосендзів був цілий інтернаціонал: українці, поляки, білоруси, греки, то ж і мирно співіснували православна та католицька віри. Рідного брата батька майбутнього письменника за український націоналізм заслали до Сибіру. У сім років хлопчик з двома братами та сестричкою залишився без батька, і діти з матір'ю переїхали до Явтушкова, а згодом до Яришева (Могилівський повіт). Там Леонід закінчив початкову школу, а затим учительську семінарію у Вінниці, після чого з 1918 року деякий час учителював.

Цікаве свідчення самого Л. Мосендза про його світоглядні позиції на час революції 1917 року: ". . . до 1919 року я був російським (не малоросійським) патріотом"; ". . . коли була 1918 р/оку/ перепись - всі написали, що вони малороси, лише я й один ще - що ми "русскіє". Був я російський патріот".

З учительських хлібів Л. Мосендз потрапляє до війська, революція застає його на румунському фронті. В армії УНР схильний до віршування вояк прослужив старшиною майже рік, та через хворобу легенів залишив свою частину і продовжив учителювання. У розпал громадянської війни він зізнається: ".

. за один місяць з мене був український націоналіст. . . ". Мабуть, тяжко пережиті смерть матері, загибель в армії Петлюри старшого брата, тривале власне нездужання (сухоти) спричинилися до того, що учитель Л. Мосендз разом з розбитою армією УНР відступає до Польщі. Там працює спершу в українській бібліотеці в Ченстохові, а 1922 року перебирається у Подєбради до Чехо-Словаччини. Та здобути нову спеціальність в Українській господарській академії йому не вдається, оскільки закордонні дипломи там не мали чинності. Л. Мосендз мусив поступати на матуральні курси реальної гімназії, а по завершенні їх - 1923 року емігрант продовжує навчання уже в академії на хіміко-технічному факультеті. Помітні наукові успіхи студента надають йому добру перспективу залишитися асистентом при кафедрі, а невдовзі Л. Мосендза запрошують до політехнічного інституту міста Брно. Там він стає уже визнаним авторитетом з питань переробки нафти, 1931 року захищає докторську дисертацію, причому його дослідження набувають європейського розголосу.

Однак після закриття Української господарської академії Л. Мосендз у пошуках заробітку опиняється на Закарпатті, де з 1937 року змушений працювати вчителем комерційної школи у Хусті. Коли ж угорські фашисти знищили молоду карпато-українську державу, він рятується втечею до Братислави. Там, у дослідному інституті виноробства, науковець нарешті знаходить постійну роботу, займається удосконаленням технологій виноробства, навіть друкує свої праці у цій галузі й здобуває авторитет серед фахівців. У цю пору Леонід Мосендз бере шлюб з чешкою Магдалиною Папанковою, і в подружжя народжується дочка Марійка.

За своє коротке життя Леонід Мосендз реалізував себе як у діяльності науковій, так і в політичній та творчій, попри те, що важка хвороба легенів до краю виснажила його тіло і строк, відміряний йому долею, - 52 роки - зі студентської лави був регламентований фізичним стражданням.

Як поет Леонід Мосендз почався іще в дитинстві (російськими віршами), а на

1 2 3

Похожие работы