Латиноамериканская интеграция

об'єднання в Західній півкулі. Ідея економічного збли ження з північними сусідами активно обговорювалася в Латинській Америці, а особливо у Мексиці, з 1990 р. Пре зидент США Дж. Буш 27 червня 1990 р. виступив з «Іні ціативою для Америк», де запропонував ідею нового економічного партнерства у Західній півкулі, що базувалося на створенні зони вільної торгівлі та інвестицій у складі США, Канади і країн Латинської Америки, яка, у свою чергу, мала закласти підвалини Міжамериканського спільного ринку. В Міжамериканському банку розвитку передбачалося засну вати спеціальний фонд для фінансування економічних прог рам у латиноамериканських країнах і частково списати борг тим з них, які найуспішніше здійснюють лібералізацію еко номіки та зовнішньої торгівлі. У листопаді—грудні 1990 Дж. Буш відвідав Мексику, Бразилію, Аргентину, Чилі, Уруг вай і Венесуелу, де обговорював цю ініціативу й імовірні шляхи її реалізації з урахуванням взаємних інтересів. На ініціативу Буша позитивно відгукнулись уряди багатьох лати ноамериканських держав.

Мексика в 1990—1991 рр. активізувала переговори зі США про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі і   (НАФТА) за участю США, Канади і Мексики. Домовленість про це була досягнута в 1992 р. і набрала чинності з 1 січня 1994 р.

Саме перша половина 90-х років стала періодом «інтег раційної ейфорії», що охопила весь континент; у ЇЇ центрі перебували НАФТА і багато країн регіону, які бажали при­єднатися до неї. Окремі латиноамериканські держави ви явили бажання потрапити до цієї зони через систему дво сторонніх і багатосторонніх договорів про вільну торгівлю з Мексикою, одна з одною і, в перспективі, зі США. В 1991 р

підписано угоди про вільну торгівлю Мексики і країн Цент ральної Америки, між Мексикою і Чилі, а в 1993 р. — між Мексикою і Венесуелою. Зона вільної торгівлі мала об'єднати учасників «Групи трьох» (Мексика, Венесуела, Колумбія). У грудні 1992 р. аргентинський Президент К. Менем заявив, що пріоритетними для МЕРКОСУР повинні стати інтеграція цієї організації з НАФТА і створення в майбутньому загаль-ноконтинентального інтеграційного об'єднання. Дещо обе режно до НАФТА поставилася Бразилія, яка надавала пере вагу зміцненню МЕРКОСУР і інтеграції Південної Америки, де б вона відігравала домінуючу роль.

Першу половину 90-х років можна охарактеризувати як етап зближення «двох Америк», гармонізації міжамерикан ських відносин, апогеєм якої стала зустріч глав 34 держав Західної півкулі 10—13 грудня 1994 р. у Майамі. На зустрічі було прийнято «Декларацію принципів партнерства в ім'я розвитку і процвітання: демократія, вільна торгівля і розвиток на Американському континенті» та План дій зі 100 пунктів, який проголошував прагнення створити до 2005 р. Панамериканську зону вільної торгівлі.

Однак уже невдовзі після саміту в Майамі оптимістичні сподівання поступаються місцем значно прагматичніншм оцінкам майбутнього континентальної зони вільної торгівлі.

До середини десятиліття дедалі проблематичнішим ста вало розширення НАФТА. Конгрес США фактично заблоку вав вступ до неї Чилі, що здавалося вирішеним ще в 1994 р.

В той час, коли північноамериканський інтеграційний проект натрапив на значні внутрішні труднощі (фінансова криза в Мексиці та її наслідки), помітнішу роль почав відігравати МЕРКОСУР. На середину 90-х років МЕРКОСУР трансформувався в інтеграційний блок, який розвивався най більш динамічно і охоплював 60 % території

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы