Латиноамериканская интеграция
Мексика в 1990—1991 рр. активізувала переговори зі США про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі і (НАФТА) за участю США, Канади і Мексики. Домовленість про це була досягнута в 1992 р. і набрала чинності з 1 січня 1994 р.
Саме перша половина 90-х років стала періодом «інтег раційної ейфорії», що охопила весь континент; у ЇЇ центрі перебували НАФТА і багато країн регіону, які бажали приєднатися до неї. Окремі латиноамериканські держави ви явили бажання потрапити до цієї зони через систему дво сторонніх і багатосторонніх договорів про вільну торгівлю з Мексикою, одна з одною і, в перспективі, зі США. В 1991 р
Першу половину 90-х років можна охарактеризувати як етап зближення «двох Америк», гармонізації міжамерикан ських відносин, апогеєм якої стала зустріч глав 34 держав Західної півкулі 10—13 грудня 1994 р. у Майамі. На зустрічі було прийнято «Декларацію принципів партнерства в ім'я розвитку і процвітання: демократія, вільна торгівля і розвиток на Американському континенті» та План дій зі 100 пунктів, який проголошував прагнення створити до 2005 р. Панамериканську зону вільної торгівлі.
Однак уже невдовзі після саміту в Майамі оптимістичні сподівання поступаються місцем значно прагматичніншм оцінкам майбутнього континентальної зони вільної торгівлі.
До середини десятиліття дедалі проблематичнішим ста вало розширення НАФТА. Конгрес США фактично заблоку вав вступ до неї Чилі, що здавалося вирішеним ще в 1994 р.
В той час, коли північноамериканський інтеграційний проект натрапив на значні внутрішні труднощі (фінансова криза в Мексиці та її наслідки), помітнішу роль почав відігравати МЕРКОСУР. На середину 90-х років МЕРКОСУР трансформувався в інтеграційний блок, який розвивався най більш динамічно і охоплював 60 % території