Лексика, фразеология праславянского языка

Зміст

1. Праслов’янська лексика

2. Індоєвропейський пласт праслов’янської лексики

3. Балто-слов’янський пласт

4. Слов’янський пласт

5. Лексика окремих слов’янських мов

6. Фразеологічна спадщина праслов’янської мови в сучасних слов’янських мовах.

7. Лексика і фразеологія слов’янських мов у шкільних курсах мови і літератури.


1 - 5. Праслов’янська лексика і її розвиток у слов’янських мовах

У лексиці мови, як у дзеркалі, відображається життя народу (За О. Леонтьєвим), його мовне багатство, різнобарвність, гармонійність, простота і ясність у вимові, образність, мальовничість, що зумовлюється специфікою мислення, світовідчуття і світосприймання.

Основу лексичної системи кожної сучасної слов’янської мови складають праслов’янськi слова, які в свою чергу успадковані з iндоєвропейської прамови. Вчені О. Трубачов, В. Топоров, М. Толстой та ін. ) припускають, що в різних слов’янських мовах збережено до десяти тисяч слів праслов’янського походження.

Найбільший лексичний шар у праслов’янській мові становлять слова, які стосуються навколишнього світу, природи, життя, повсякденного побуту людини. Серед лексичних елементів, що характеризують мертву й живу природу, назви рельєфу місцевості (земля, гора, долина, берег, яр, яма, поле), водоймищ (вода, море, река, озеро, потік), час (день, ніч, вечір), тваринний світ (ведмідь, тур, вовк, лисиця, олень, заєць, чапля, дятел) тощо

Порiвняльне мовознавство допомагає встановити особливостi різних назв.

Покажемо це на прикладі назв спорідненості і свояцтва.

У праслов’янській мові дружинин батько називався тьсть, мати дружини - тьща, чоловiкiв батько - свєкрь, чоловiкова мати - свєкри, брат дружини - шуринъ, чоловiкiв брат - дьвєрь, сестра дружини - свьсть, чоловiкова сестра - зълы, синова дружина - сноха, доччин чоловiк – зeть тощо.

Спільні риси в лексиці сучасних слов’янських мов розглянемо на прикладі лексеми брат:

Слов "брат" упродовж історичного розвитку міняло значення: д. -укр. братъ < прасл. *bratrь, гр. phrater “член фратрії”, санскрит. bhratar “помічник”.

Чи не найбiльш конкуруючими мiж собою є також слова-назви батька. Так, з iндоєвропейських термiнiв - назв батька *pater i *atta праслов’янська мова успадкувала останнє, спочатку вживане тільки в дитячому мовленнi, а в кiнцi ХVI- на початку ХVII столiття - i в мовi дiлових пам’яток. Крiм української, дану лексему можна зустрiти в польськiй tata, чеськiй tata, сербо-хорватськiй тата мовах.

Вiд *аttа походить суфiксальний утвiр otьcь, збережений в усiх слов’янських мовах. Щоправда, з плином часу семантика даної лексеми у бiлоруськiй, українськiй, болгарськiй мовах поступово змінювалася від первісного значення "батько" до переносного - "особа духовного стану".

Наприклад, у "Притчi про блудного сина" лексема otьcь означає "батько ": "Чловьк етерь iмь дъва сына i рече мъниi сынъ ею отьцю отьче даждь ми достоiн i часть iмьнь. . . "

(Переклад: Один чоловiк мав два сини. I сказав молодший син батьку: "Батьку, дай менi достойну мене частину майна").

У "Лексиконi" Лаврентiя Зизанiя otьcь - "пiп, особа духовного стану", у верхньолужицькiй та нижньолужицькiй мовах лексема wosc вживається на позначення "предок".

1 2 3 4 5 6

Похожие работы