Лицензионное производство в структуре административного процесса

style="font-size: Щодо структури ліцензійного провадження, то вважаємо за необхідне виділити в ньому такі елементи:

1. Провадження щодо видачі ліцензій:

а) порушення провадження в справі, в якому виділяються наступні етапи:

- реєстрація заяви, що надійшла;

- перевірка достатності поданих матеріалів і правоздатності заявника;

- прийняття заяви до розгляду і порушення ліцензійної справи;

б) безпосередній розгляд справи, що складається з таких процесуальних етапів:

- проходження атестації здобувачем (перевірка документів з позицій їх змісту й оцінка знань здобувача);

- винесення рішення (про видачу ліцензії чи про відмову у видачі);

- виконання прийнятого рішення.

2. Контрольне провадження, що включає такі етапи:

а) проведення контрольної перевірки;

б) винесення контрольного акта;

в) виконання розпоряджень контрольного акта.

Конституція України у ст. 55 зазначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” на підтвердження вище вказаного положення вказує, що у випадку відмови у видачі ліцензії рішення про відмову може бути оскаржено в судовому порядку. Виходячи з цього можна стверджувати, що факультативною стадією ліцензійного провадження є перегляд прийнятих рішень органом, який здійснює ліцензування. Вказана стадія, на наш погляд, повинна складатися з таких юридично значимих дій:

а) порушення ревізійного провадження, в ході якого здійснюється перевірка поданих заявником документів та підстав відмови і видачі ліцензії, а також інших даних, до мають відношення до справи;

б) винесення рішення за результатами перегляду прийнятого рішення;

в) виконання ревізійного акта

Як вже зазначалося вище, учасників ліцензійного провадження в залежності від виконуваних ними функцій можна розділити на владні і невладні.

Органи виконавчої влади виступають напівфункціональними владними суб’єктами в ліцензійному провадженні, оскільки вони уповноважені здійснювати наступні дії:

- вирішують справу по суті;

- виступають як фахівці при дослідженні й оцінці доказів (в якості доказів у даному випадку виступають будь-які фактичні дані, які містять інформацію про факти, що мають практичне значення для вирішення справи по суті, наприклад, документи, які вказують на наявність спеціальних знань у здобувача). Без такої оцінки рух справи є неможливим. При цьому, слід зазначити, що здійснюється як оцінка кожного документа окремо, так і їх сукупність. Метою перевірки і оцінки доказів є не обмеження конкуренції, а недопущення отримання ліцензії особами, які будуть не в змозі забезпечувати належне виконання покладених на них ліцензійних обов’язків, а також перевірка організаційно-технічних умов, встановлених для провадження окремих видів господарської діяльності, що мають бути ліцензовані (придатність до експлуатації будинків, споруд, інших помешкань, наявність належної матеріально-технічної бази, штатної чисельності фахівців тощо).

На відміну від російського законодавства, нині діючий Кодекс про адміністративні правопорушення України не передбачає можливість участі в адміністративному процесі фахівців. Роль фахівців (експертів) у ліцензійному провадженні надзвичайно велика, оскільки їхня оцінка має вирішальне значення для винесення підсумкового адміністративного акта. Тобто від вчасної, правильної оцінки доказів залежить вирішення питання про те, чи стане здобувач ліцензіатом, чи його правовий статус не зміниться (у випадку, коли з огляду на подані документи здобувачу буде відмовлено у видачі ліцензії).

Аналізуючи чинне законодавство України, можна стверджувати, що в

1 2 3 4 5 6

Похожие работы