Лицензионное производство в структуре административного процесса

ролі експертів під час ліцензійного провадження можуть виступати:

а) тільки органи виконавчої влади;

б) спеціалізована комісія, створена владним органом (наприклад, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури складаються представників виконавчої, судової влади, адвокатів та представників органів юстиції та вирішують питання про відповідність рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю).

З порушенням провадження по справі законодавство пов’язує набуття спеціального процесуального статусу здобувача. Вважаємо, що необхідно закріпити такі загальні правомочності кандидатів на здійснення діяльності що підлягає ліцензуванню:

1. Право на ознайомлення з вимогами, пропонованими до ліцензійної діяльності. Дане право має важливе значення, адже, по суті, воно виконує дві самостійні функції: інформаційну, в ході якої заявнику надається визначена інформація по справі та превентивну, спрямовану на недопущення порушень чинного законодавства. При ознайомленні з вимогами, які висуваються до діяльності, якою хоче займатися здобувач, останній має бути попереджений про особливості визначеного виду діяльності, про необхідність пред’явлення документів, які посвідчують наявність у заявника спеціальних знань, про строк дії ліцензії (адже строк, про який просить заявник і строк визначений законодавством, може не співпадати) тощо.

2. Не менш важливе значення має і право ознайомлення заявника з процесуальними правилами одержання ліцензії, в ході якого здобувачу надається інформація про те, на яких умовах може бути надана ліцензія, чи проводиться конкурс на заняття тим чи іншим видом господарської діяльності, які процесуальні строки розгляду заяви, в який строк здобувач може отримати належним чином оформлену ліцензію тощо;

3. Право на призначення незалежної експертизи, участь у її дослідженні являється однією з гарантій неупередженості державного органу, який видає ліцензію;

4

Право заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами ліцензійної справи й інші.

Всі ці права так чи інакше закріплені Кодексом про адміністративні правопорушення України, але, на нашу думку, їх слід закріпити на рівні окремого нормативного акта або шляхом внесення доповнень до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, оскільки ліцензійне провадження є самостійним і особливим видом адміністративного провадження, в ході якого не вирішується справ по суті, а з’ясовується питання про надання визначеному суб’єкту особливого правового статусу. Більше того, провадження у справах про адміністративні правопорушення, процедура якого визначена Кодексом, передбачає досить значне коло учасників вказаного процесу, але лише окремі з них можуть брати участь у ліцензійному провадженні і Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” повинен вказати, які саме, та визначити їх процесуальні права та обов’язки.

У ліцензійному провадженні особливого значення має інститут представництва. Від імені здобувачів на одержання ліцензії організаційні питання (подача заяви, представлення доказів, необхідних документів тощо) можуть вирішувати особи, що займаються професійною юридичною діяльністю (адвокати, особи, що мають дозволи на надання платних юридичних послуг тощо. Тобто поняття “представник” у ліцензійному провадженні порівняно з іншими видами проваджень досить звужено). Причому, в зв’язку з бурхливим розвитком ліцензування роль останніх значно підвищиться. Однак участь представника обмежена тією сферою, де потрібна особиста участь здобувача, прояв його знань, умінь і навичок.

До числа учасників ліцензійного провадження також варто віднести осіб, що виконують допоміжні функції: підприємства, установи різних форм власності і громадян, від яких орган, що здійснює ліцензування, вправі вимагати надання відомостей і документів чи інших фактичних даних, які містять інформацію

1 2 3 4 5 6

Похожие работы