Лицензирование объектов интеллектуальной собственности

11 січня 2001р, в якому розглянуті питання узгодження монопольного характеру інтелектуальної власності і економічної конкуренції.

У США, наприклад, патентовласник не зобов’язаний використовувати предмет свого винаходу, за умови коли невикористання його є наслідком змови з іншими підприємцями.

Щось подібне і в Європейському Співтоваристві, де ліцензіар може брати на себе зобов’язання не надавати ліцензії іншим підприємствам. Може також зобов’язуватися навіть самому не використовувати запатентований винахід як на всій території «Спільного ринку», так і на тій частині, яка передбачалася для ліцензіата. Період утримання ліцензіара від постачання товарів на ринок на територіях, передбачених для ліцензіатів, має не перевищувати 5 років із часу появи відповідного товару на «Спільному ринку».

Таким чином, якщо справжньою метою патентної ліцензії є розподіл ринку між конкурентами, а передання технологій в рамках ліцензії є лише прикриттям такого розподілу, то антимонопольна влада до відповідного кроку ставиться негативно у всіх державах Європейського Співтовариства і в США.

Перехресне ліцензування - безпосереднє взаємопередання ліцензій між двома чи кількома сторонами. Кожна з них одночасно виступає і як ліцензіар, і як ліцензіат. Є і «пакетне ліцензування», коли одночасно надається кілька ліцензій. Воно може як спрямовуватися проти економічної конкуренції, так і бути щодо неї нейтральним

До «пакетного ліцензування» приблизно однакове ставлення антимонопольної влади як у США, так і в Європейському Співтоваристві. Воно дозволяється, але з ледь прихованою підозрою. Територіальні обмеження в ліцензійних угодах вважаються законними, якщо вони не є складовою частиною ширшої схеми згортання економічної конкуренції.

Припинення строку чинності патенту означає і припинення існування створеної ним монополії.

Ліцензування товарних знаків - обмежений дозвіл на використання чужого товарного знака, який є одним із видів так званої «неосяжної власності», що є свідком певної специфіки порівняно з іншими видами осяжної рухомої і нерухомої власності.

Товарний знак вважається символом такого поняття як «гудвіл». Гудвіл зазвичай у США - це прихильність, яку управління бізнесом одержує від публіки; це схвальні міркування, якими керуються споживачі до товарів і послуг, відомих як такі, що походять з конкретного джерела. Гудвіл вважається «власністю неосяжної сутності» і трактується як «як сподівання на публічний патронат, що триватиме й далі». Це поняття означає будь-яку позитивну перевагу, здобуту його власником при здійсненні відповідним власником підприємницької діяльності.

Ліцензування товарних знаків є важливим елементом, пов’язаним з джерелом товарів та послуг і особливо з оцінкою якості цих товарів і послуг.

Ліцензійна угода на використання товарного знака включає в себе таку інформацію:

- про товарний знак чи інший засіб для встановлення торговельної ідентичності;

- відомості про товари та послуги, з якими використовується знак;

- стандарти якості для товарів та послуг;

- методи нагляду та контролю (наприклад, регулярне подання зразків, право на інспектування, ведення обліку даних про тестування тощо);

- обмеження щодо територіального використання товарного знака, видачі на нього субліцензій, продажу конкурентних товарів;

- період дії угоди та припинення користування наданими правами після закінчення строку дії чинності угоди;

-

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы