Лингвистический анализ художественного текста

Лінгвістичний аналіз художнього тексту (ЛАХТ) спрямований на формування у майбутнього вчителя вміння проникнути у суть художнього твору через аналіз його мовної тканини. Звідси випливає завдання ЛАХТу – виявлення і пояснення використаних у художньому тексті мовних фактів різних рівнів із метою встановлення їх смислових й естетичних функцій. Лінгвоаналіз завершує весь цикл лінгвістичних дисциплін, тому його мета – допомогти студентам систематизувати знання, отримані раніше, й усвідомити їх необхідність для роботи з художнім твором у школі; підготувати грамотних фахівців, які вміють мотивовано підбирати тексти для класного і позакласного читання, самостійно оцінювати мовні засоби художнього твору, мають розвинуте чуття мови, образне мислення і готові виховувати ці якості у своїх майбутніх учнів.

Якщо сприймати зміст художнього тексту можуть практично всі читачі, то проводити його аналіз під силу не всім категоріям читачів. Проте й саме сприймання не можна розуміти однозначно, оскільки необхідно враховувати існування трьох його рівнів. На першому сприймається експліцитний зміст (безпосередньо вираження), на другому рівні – імпліцитний (глибинний, не виражений безпосередньо, підтекст) і на третьому – естетичний (властивий усім витворам мистецтва, який впливає на почуття прекрасного у людині). Грамотний, достатньо підготований читач (зокрема вчитель) сприймає всі рівні змісту – в ідеалі в максимальній відповідності до задуму автора. Навчитися такого сприймання можна з допомогою занять лінгвістичного аналізу, на яких звертається увага на всі одиниці, що складають текст, і виділяються ті з них, які в даному випадку володіють якимось особливим значенням, допомагають передавати імпліцитний та естетичний зміст.

При їх побудові враховується, що всі мовні засоби, котрі допомагають виразити імпліцитний та естетичний зміст твору, не випадкові у ньому, а становлять своєрідну продуману систему і поділяються на дві групи: 1) пов’язані з якісними характеристиками мовних одиниць і 2) пов’язані з їх кількісними відношеннями в тексті

Такі засоби виділяються на всіх мовних рівнях. Під якісними характеристиками розуміються такі, котрі передбачають вибір одиниці з ряду однорідних і які виникають у випадках: а) маркованості щодо нейтральної мовної одиниці; б) відсутності у системі мови і створення автором (неологізми, оказіоналізми); в) переосмислення і набуття нового (переносного) значення. Кількісні характеристики пов’язані з повтором і самих одиниць, і їх значень (лексичних, граматичних). Вони також охоплюють усі рівні мови: в фонетиці – це алітерації та асонанси; в лексиці – вживання синонімів, антонімів, омонімів, паронімів; у морфології – переважаюче використання певних частин мови чи їх граматичних категорій; у синтаксисі – переважання однотипних (у певному відношенні) конструкцій або пряме повторювання слів, словосполучень, речень.

Одним із видів пізнавальної, навчальної та естетичної діяльності молодшого школяра є читання художніх текстів із їх наступним аналізом й оцінкою. Останнє зумовлює врахування вчителем психологічних особливостей проходження у дітей цих процесів, зокрема сприймання образів у художньому творі, його ідейного спрямування. Сприймання твору не обмежується лише пізнавальним компонентом, а включає також психічні й емоційно-естетичні переживання. На підставі цього виділяється два типи ставлення молодших школярів до подій (персонажів) художнього тексту: 1) емоційне, яке складається на основі конкретного оперування образними узагальненнями; 2) інтелектуально-оцінне, у якому учні використовують моральні поняття на рівні елементного аналізу.

Сучасне літературознавство, визначаючи категорію “ідея художнього твору”, враховує зумовленість

1 2