Лион Фейхтвангер

Ліон Фейхтвангер - німецький письменник єврейського походження.

Народився в заможній єврейській родині. Одержав гуманітарну освіту в гімназії, потім у Мюнхенському і Берлінському університетах. Вивчав німецьку філологію, філософія, санскрит. В кінці 1900-х рр. Фейхтвангер працював театральним критиком, перекладав і обробляв трагедії Есхіла, К. Марло, комедії Аристофана.

Початок літературної діяльності Фейхтвангера відноситься до 1901: книга «Самотні», в якій було два оповідання, філологічні дослідження, театральні рецензії. У 1905—1907 р. Фейхтвангер написав два томи «Маленьких драм» і роман «Глиняний бог» (1910).

У 1908 Фейхтвангер заснував літературний журнал «Шпігель», який служив «розвиткові революційних тенденцій» у Німеччині. У 1914Фейхтвангер пішов на фронт, але незабаром його демобілізували за станом здоров'я. Антивоєнні погляди письменник виразив у вірші «Пісня полеглих» (1915), у п'єсі «Військовополонені» (1915) і в п'єсі «Мир» (1918). В роки війни багато працював над п'єсою «Воррен Гастінгс» (1916) і начерками роману «Єврей Зюсс» (1918). У листопаді 1918 письменник став свідком революції в Баварії. Усе пережите і побачене автор відобразив в драматичному романі «Тисяча дев'ятсот вісімнадцятий рік» (1920). У 1922 Фейхтвангер у співавторстві з Б. Брехтом опублікував п'єсу «Едуард ІІ».

Другий роман Фейхтвангера — «Єврей Зюсс» (написаний між 1920/22). Події, описані в романі, відбуваються в першій половині 18 століття. Автора приваблювала насамперед наявність у людей прагнення до переходу в інший стан. Такими якостями володіє головний герой роману — процвітаючий фінансист Йозеф Зюсс Оппенгеймер

«Єврей Зюсс» — улюблений роман письменника, однак для нього довго не знаходилося видавця, і тому третій роман Фейхтвангера — «Потворна герцогиня» (1923), дія якого відноситься до 14 ст. , вийшов раніше, був добре прийнятий критиками і відкрив шлях «Євреєві Зюссу».  2 листопада 1927 у газеті «Берлінер Тагеблатт» Фейхтвангер опублікував статтю «Стан справ у літературі», у якій йшла мова про післявоєнну німецьку літературу. Ця стаття — своєрідний маніфест письменника-реаліста, і лише в другу чергу літературний аналіз.

Фейхтвангер був і талановитим новелістом. У 1930 у Берліні була опублікована перша збірка оповідань письменника «Синя сорочка з Ітаки». Пізніше багато його оповідань («Оповідання про фізіолога доктора Б. » (1934), «Вірний Петер» (1946), «Парі» (1946) та ін. ) друкувалися в періодиці та виходили окремими книгами.

Романи трилогії «Зала очікування» («Успіх», 1930; «Родина Опперман», 1933; «Вигнання», 1939) об'єднані антифашистською тематикою: в «Успіху» описані перші кроки фашистів, «Родина Опперман» розповідає про прихід фашистів до влади, «Вигнання» розповідає про долю німецьких емігрантів.

У 1930-і рр. остаточно склалася концепція «фейхтвангерівського історичного роману» — насамперед роману про сучасність. Роман «Родина Опперман», написаний у 1933, вийшов в Амстердамі в видавництві «Кверідо». В ньому використаний характерний прийом літератури 20 століття — розкриття трагедії суспільства через опис трагедії однієї родини.

Роман «Вигнання» вийшов в світ в 1938 у журналі «Інтернаціонале Літератур», повністю книгу видало в 1940 р. видавництво «Кверідо». Тема роману — життя німецьких емігрантів у Парижі. В основу сюжету покладено реальні події, пов'язані з викраденням нацистами журналіста — емігранта Якоба.

Після приходу до влади фашистів (1933) Фейхтвангер, як і багато інших діячів культури і мистецтва, був позбавлений громадянства, його майно було конфісковано, бібліотека спалена, а голову письменника оцінили в 10 тисяч марок. Письменник втік у Францію, де в Парижі був створений Союз німецьких письменників під головуванням Л. Франка. Фейхтвангер був одним з ініціаторів

1 2

Похожие работы