Литературно-художественный и стилистический анализ. Анализ хорового произведения Ой лугами-берегами

ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ТА СТИЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ.

Аналіз хорового твору „Ой лугами-берегами”

Українська народна пісня обробка М. Д. Леонтовича

 

„ОЙ ЛУГАМИ-БЕРЕГАМИ” – дрібна, яскрава квіточка з цілої низки пісень з Поділля, зібраних М. Леонтовичем. Її краса й оригінальність посилюються обробкою, зробленою композитором для мішаного хору a capela. Записана М. Леонтовичем від Рощахівського. Обробку здійснено в 1917 році.

Це лірико-побутова пісня – досить розгалужена вітка в побутовому жанрі Поділля, яка досить широко популяризується серед молоді.

Істотна риса побутових пісень – це їх зв’язок з приватним життям як суспільства, так і окремої особи. Особливо вичерпно, глибоко та яскраво

розвинено в них мотив любовний, якому віддані найкращі пісні, мелодії, глибокі за змістом і почуттями.

Микола Дмитрович Леонтович – геніальний український композитор. Найбільша його заслуга полягає в галузі хорового мистецтва. Хорова творчість є унікальною сторінкою в історії української музики, адже пов’язана,головним чином, з опрацюваням народних пісень. Налічується близько 150 обробок народних пісень у різних жанрах. Творчий метод Леонтовича передбачає


граничне розкриття музично-поетичного потенціалу пісні, яка за словами композитора: ”дає не тільки одну мелодію, але й таїть в собі всі музичні можливості ( гармонію, контраст та т. д. ).

Основним принципом обробки – є прагнення виявити найсуттєвіший елемент музичного образу, підкреслити його місткість найвідповіднішими для цього засобами. Звідси органічне і майстерне поєднаня прийомів народного багатоголосся і професійної музики, особливо класичної поліфонії.

Ранні обробки 1900-1906рр

– фактично не виходять за межі звичайної гармонізації, хоча в окремих з них зустрічаються цікаві поліфонічні і колористичні знахідки („ Сивий голубочку”,” Гаю, гаю зелен розмаю”). У різних обробках виявляються певні особливості опрацювання пісень різних жанрових груп: календарно-обрядових, історичних, ліричних, лірико-драматичних, жартівливих,танцювальних.

Особливе місце в його творчості займають дві обробки: „Щедрик”, ”Дударик”, в яких застосовано прийоми симфонічного розвитку. Цілий твір виростає з невеликої тризвукової наспівки, яка проводиться як своєрідне остинато в різних голосах.

Велике значення мають його твори на літературні тексти: „Льодолом”, „Літні тони” сл. В. Сосюри, „Моя пісня” сл. К. Білецювського, „Легенда” сл. М. Вороного, а також його духовна хорова музика.

СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ЛІТЕРАТУРНИМ ПЕРШОДЖЕРЕЛОМ І ВИКОРИСТАНИМ КОМПОЗИТОРОМ ТЕКСТОМ.

Відповідність між поетичною основою та музичним текстом – одне з основних питань в хоровій музиці. Це залежить від різних факторів, особливостей того чи іншого стилю.

Активне ставлення М. Леонтовича до народно-пісеного тексту дістало максимальне відображення в його творчості поетичних ідей та фольклорних тем. Перехід від одного проведення теми до наступного в куплетно-варіаційній формі обов’язково збігається у М. Леонтовича з показом дійових осіб, людей та ставлення до них героїв пісні.

Те,що народна пісня була для М. Леонтовича не пам’яткою мистецтва усній традиції, а засобом вираження його думок і почуттів, його ставлення до сучасної йому дійсності,найповніше виявляється підході композитора до народно – поетичних прообразів. Він не завжди дотримується „букви” етнографічного джерела своєї фольклорної теми,а підходив до нього творчо,розглядаючи його як вихідний матеріал,що потребує втручання художника, приведення у відповідність з наміченим загальним задумом, привнесення необхідних змін, скорочень,перестановок, введення власних віршів.

В обробках ліричних і лірико-побутових пісень переважають поліфонічні засоби: імітація, прийоми підголоскової чи контрасної поліфонії, спеціальні колористичні прийоми, такі як: „педальні звучання”, спів без слів, а також

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные