Литературные заслуги Григория Федоровича Квитки-Основьяненко

психологічно-аналітичного зображення складної динаміки внутрішнього світу героя тощо — це були вже під­ходи української естетичної думки до осягнення деяких творчих за­сад методу критичної о реалізму. Превалюють же в естетиці Квітки-Основ'яненка декларація і втілення в художню практику основних принципів просвітительського реалізму, серед і яких, крім уже відзна­чених,— показ формування характерів соціальним середовищем і осо­бливо вихованням, наголошення на ідеї можливості поліпшення жит­тєвих умов шляхом розумного перевлаштування суспільства й удоско­налення людини засобами морального чи естетичного виховання, виведення образу ідеальної людини як зразка для наслідування. Си­стематично й наполегливо декларує він дидактично-раціоналістичний принцип реаліста-просвітителя: «Была бы цель нравственная, назида-тельная, а без этого как красно ни пиши, все вздор».

Квітка-Основ'яненко вніс вагомий вклад у розвиток передової естетичної думки, і не лише на Україні. Одним з перших у тогочасній вітчизняній літературі він виступив з теоретичною й практичною про­пагандою народної теми в літературі, з обстоюванням права селяни-на-трударя на звання позитивного героя літератури. Сміливо й рішуче в умовах кріпосницького ставлення до мужика як до чогось духовно неповноцінного, як до робочої худоби прозвучала в пресі заява Квітки про те, що прості селяни мають повне право на рівне стано­вище серед позитивних героїв літератури, бо вони «именно люди, ка-кпх подай господи побольше. . . й в гостиннх или. . . в салонах» («Отвст г. Тихорскому. . . »). Публічно і в листах висуває він думку про необ­хідність створення книг для простолюду («Простой народ наш. . . склонен к ученню»; «Й внимание черни утешпло би нздателя нли сочи-нителя.

. »). І. І. Срезневський, добре знайомий з Квіткою, його по­глядами і творчістю, писав уже після смерті письменника: «Захоплю­вав він нас, думаючи не про нас, а про ті маси, для яких у нас ще так мало написано» '. Принципово важливою була його думка про те, що головним, справжнім пош'шовачем художніх творів є маси, громада («громада більш зна» — «Ответ г. Тихорскому. . . »).

Орієнтація Квітки на народне світобачення й естетичні уподобання, зафіксовані, зокрема, в фольклорі, настанова на простоту і демокра­тичність форми, найширшу доступність творів були одними з дійових засобів досягнення народності професійного мистецтва.

Свої ранні фейлетони, статті, жартівливі вірші Квітка-Основ'яненко публікує переважно в харківській періодиці: твори російською мовою — в журналах «Украинский вестник» та «Харьковский Демокрит», цикл українських гумористичних віршів «Шпигачки» —в газеті «Харьковские известия». З його творів цього періоду найбільший інте­рес у читача викликали «Письма Фалалея Повпнухина» — цикл сати­ричних прозових фейлетонів, написаних у формі листів до видавців журналу від поміщика-невігласа і надрукованих в «Украинском вест-нике» (1816—1817) та в московському журналі «Вестник Европн» (І822). Тут у традиційній манері російської просвітительської сатири XVIII ст. висміюється обмеженість, неуцтво, галломпнія провінційного панства, порушується питання про тяжке становище селян-кріпаків.

Творчість Г. Квітки наступного етапу відбиває той стан провін­ційного суспільства, коли в зв'язку з загальним наступом реакції ста­вали дедалі агресивнішими губернські реакційні кола, в чиновницько-поміщицькому середовищі набрали ще масовішого характеру зловжи­вання, факти сваволі, несправедливості й жорстокості щодо трудових низів. Квітка, розчарований, ображений місцевою знаттю, обурений суспільно-адміністратпвними неподобствами, залишив посаду предводителя дворянства. Свідомість просвітителя-громадянина спрямувала його на шлях одного з найголовніших виявів громадської думки — до

літературної творчості, яка, починаючи з 1827 р. , стала основі. ;м життєвим заняттям

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы