Лотоцкий Антон Львович - писатель Хмельниччены

українських гетьманів, кожен новообраний гетьман почергово отримував історичне ім'я. «Січ» була поділена на два курені, де мали провід курінні отамани.

Наступного, 1913-14 навчального року, гімназійна «Молода Січ» значно поширилася. Створено було такі молодосічівські організації: «Молода Січ» ім. Івана Богуна — 3В клас; «Молода Січ» ім. гетьмана Івана Мазепи — 3А клас; «Молода Січ» ім. кошового Костя Гордієнка — 2А клас; «Молода Січ» ім. кошового Івана Сірка — 2Б клас; «Молода Січ» ім. гетьмана Богдана Хмельницького — 2В клас. 7 Працюючи в Рогатинській гімназії, Антін Лотоцький постійно займався літературною творчістю. У «Звідомленні» дирекції Рогатинської гімназії за 1913/14 навчальний рік він опублікував дослідження «Тарас Шевченко в німецьких перекладах», яке і досі не втратило своєї вартості.

У серпні 1914 року вибухла світова війна. Коли виникло питання про формування національної військової частини — легіону Українських Січових Стрільців, зголосилися майже всі учні і педагоги Рогатинської гімназії. Директор гімназії Михайло Галущинський став першим командувачем легіону, докладав чимало зусиль, щоб у складних воєнних обставинах, при шаленому спротиві польських шовіністичних кіл, реалізувалася стрілецька ідея. Старшинами усусусів стали й два нерозлучні приятелі — Антін Лотоцький та Микола Венґжин (Угрин-Безгрішний).

Микола Угрин-Безгрішний ще під час перебування частин Українських Січових Стрільців на Закарпатті восени 1914 року був ініціатором створення ідеологічного і культурнопросвітнього відділу легіону під назвою «Пресова Кватира». До праці в «Пресовій Кватирі» було залучено кращі творчі сили стрілецького братства — молодих юнаків, які згодом стали видатними діячами української культури: художників Юліяна Буцманюка, Осипа Куриласа, Юліяна Назарака, Льва Ґеца, молодих письменників та публіцистів Осипа Назарука, Романа Купчинського, Левка Лепкого, Василя Кучабського, Юрія Шкрумеляка, Василя Бобинського, Андрія Баб'юка (Мирослава Ірчана), Миколу Голубця та інших

Гідне місце серед діячів «Пресової Кватири» легіону Українських Січових Стрільців зайняв Антін Лотоцький. Під різними псевдонімами (ТотоДолото, Самособою не Руданський) він поміщав свої твори майже у всіх виданнях «Пресової Кватири»; разом з М. Угрином-Безгрішним редагував стрілецькі часописи «Вісник „Пресової Кватири“ УСС», «Само пал», «Червона Калина», багато праці вкладав у підготову часопису «Самохотник». 9

У селі Пісочному біля Миколаєва над Дністром у 1916 році А. Лотоцький написав вірш «Гімн коша», до якого створив музику Антон Баландюк, і який стає улюбленою піснею кадри (Великий співаник «Червоної Калини» за ред. З. Лиська. — Львів: Видавнича кооператива «Червона Калина», 1937):

За сімома десь горами, За сімома десь ріками, Кажуть, є тут божий рай, Та вір, брате, поза нами, За січовими стрільцями, Ніде раю не шукай. Бо немає лучче, Бо немає краще, Як у нашому коші: Тут гармат не чути, Тут не свищуть кулі, Тут безпечні ми усі!

Військові події, польськоукраїнська війна 1918—1919 років не давали змоги А. Лотоцькому займатися улюбленою справою. У Рогатинську гімназію він повернувся лише в 1922/23 навчальному році. У грудні 1922 року, як згадує М. Угрин-Безгрішний, А. Лотоцький написав дотепну збірку віршівхарактеристик на деяких своїх товаришів. Збірка передавалася з рук у руки і в прикрих умовах польської окупації у Галичині була всім розрадою. Деякі з цих віршів були надруковані в тогочасній гумористичній пресі. Глибокий знавець давньої української літератури А. Лотоцький назвав свою збірку на зразок збірника українського середньовіччя — «Золота ціп» («Золотий

1 2 3 4 5 6 7