Человек в экономике

виробництва і об­міну і тощо).

Виділяють також інші елементи системи економічних відносин: техніко-економічні (стосунки з приводу застосування техніки і технологій), еколого-економічні (з приводу збереження довкілля), інформаційно-економічні (з приводу виробництва, зберігання і переробки інформації, тобто нагромаджених знань) та інші.

Уся система економічних відносин відіграє вирішальну роль у розвитку людини як господарюючого суб’єкта. Вони формують так звану людину еконо­мічну (за термінологією А. Сміта), поведінка якої у виробництві, розподілі та обміні благ визначається як природним, так і соціальним середовищем. «Еко­номічна людина» – лише один з виразів суті людини розумної (homo sapiens) стосовно економічної сфери її життя і діяльності.

Людина розумна – це продукт як земної та космічної природи, так і соці­ального середовища, у якому вона існувала та розвивалася, це мисляча істота, що володіє даром розуму і мови, здатністю до праці, пристосування речовини природи до своїх потреб, перетворення цієї речовини у життєві блага, здатністю до їх обміну. Людина – осереддя багатьох властивостей і здібностей, унікаль­ний для Землі витвір природи і соціального середовища, носій багатогранного внутрішнього світу – мікрокосму, цілісна істота з безмежними варіаціями потенцій і потреб. З одного боку, можна виділити інтелектуальну чи духовну суть людини, з іншого – її суспільну природу, прагнення до спілкування, коопе­рації своєї діяльності, ще з іншого – сукупність фізичних і розумових здіб­ностей, завдяки яким людина може працювати і творити.

Однак з усіх ознак людини розумної для нашого аналізу потрібно виділи­ти ті, які, за визначенням А. Сміта, роблять її людиною економічною, вказу­ють на її роль і місце в економіці. Йдеться про наступне:

людина має здатність до господарської діяльності;

людина здатна до співпраці, поділу і кооперації господарської діяльності;

людина здатна втамовувати власні потреби, здійснюючи господарську дія­льність;

потреби людини – спонукальний мотив будь-якої господарської діяльно­сті;

людина здатна господарювати раціонально, прагнучи одержати максима­льну вигоду за мінімальних затрат;

господарська діяльність людини підпорядкована природним і соціальним законам, які визначають «правила господарської гри»;

людина – чинник будь-яких економічних явищ і процесів, осереддя і рушійна сила економіки.

«Економічна людина» є водночас і носієм праці як виробничого ресурсу, і власником факторів виробництва, і виробником та споживачем життєвих благ. Її участь в економіці багатогранна.

Людина як особистий фактор виробництва була і залишається головним і вирішальним елементом продуктивних сил суспільства, а як людський фак­тор включає не тільки виробничу, але й інші види діяльності людини, вказуючи на те, що вона є й суб’єктом економічних та інших соціальних відносин – пра­цівником і власником, виробником і споживачем

Економіка існує задля людини, а діяльність людини утворює економіку!

Політична економія вивчає конкретні прояви людського фактора тільки у контексті економічної (господарської) діяльності людини, насамперед у виро­бництві господарських і споживчих благ.

 

Література

1. Вступ до економічної теорії: Підручник. / За ред. З. Ватаманюка. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2007. – С. 7-80.

2. Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. –

1 2 3 4 5

Похожие работы