Человеческие потребности и их особенности. Альтернативность ресурсов и проблема экономического выбора

купує собі морозиво. Землевласник здійснює свій вибір, віддаючи землю в оренду одному з кількох претендентів, або ж вирощуючи урожай сам, а орендар – використовуючи землю за різним призначенням. Держава здійснює економіч­ний вибір, коли вирішує, як і на що використати доходи державного бюджету, коли замість масла виробляє гармати, чи замість гармат – масло[2]. Усі і скрізь стикаються з проблемою економічного вибору.

З економічним вибором пов’язане й доцільне та раціональне використання виробничих ресурсів. Правильний економічний вибір дозволить задовольняти зростаючі потреби, а невдалий призведе до значних перевитрат ресурсів і зни­ження рівня задоволення потреб людей.

Існує поняття ціни економічного вибору, яка визначається ціною задово­лення тих потреб, що залишилися невтамованими, тобто від задоволення яких відмовилися, обравши інші, більш суттєві. Те, від чого відмовилися, називають зумовленими (прихованими) витратами здійсненого економічного вибору.

Проблема економічного вибору та альтернативності витрат економічних (виробничих) ресурсів породжує проблему використання виробничих можли­востей – окремого підприємства, об’єднання підприємств, галузі, регіональної чи національної економіки.

Виробничі можливості визначаються кількістю альтернативних еконо­мічних ресурсів і доцільним і ефективним їх використанням.

Економічні (виробничі) ресурси повинні застосовуватись повністю, щоб забезпечити максимум випуску благ. Проте кількість факторів визначається дією закону рідкісності ресурсів, що графічно втілюється у кривій виробни­чих можливостей, або кривій «трансформації» виробництва («трансформа­ція» тут означає «переключення» альтернативних ресурсів з виробництва одних життєвих благ на створення інших).

Така крива побудована на графіку. Вона відображає різноманітні варіанти економічного вибору гіпотетичного підприємства «Клімат», що обирає між ви­робництвом двох благ – холодильників (їх річну кількість відзначено по верти­кальній осі) і побутових кондиціонерів (по горизонтальній осі)

Для спрощення аналізу припустимо, що усі випущені холодильники і кондиціонери абсолютно однакові.

Фірма, виробничі можливості якої відображено на графіку, повністю вико­риставши існуючі ресурси (їх грошова вартість складається з витрат на засоби та предмети праці, робочу силу тощо), може виробити протягом року 5 тис. холодильників (точка А) або 8 тис. кондиціонерів (точка F), якщо спрямує усі свої ресурси на виробництво лише холодильників чи лише кондиціонерів. Про­те існує багато інших проміжних варіантів використання виробничих можли­востей, кожен з яких дозволяє виробляти максимально можливий обсяг обох благ. Зокрема, точка В відображає такий економічний вибір фірми, коли вона виробить 4 тис. холодильників та 3 тис. кондиціонерів на рік, точка D показує комбінацію виробництва 2 тис. холодильників та 6 тис. кондиціонерів тощо. Крива трансформації AF утворюється безліччю точок, кожна з яких відображає певний варіант економічного вибору фірми.

Економічна суть трансформації виробництва полягає у тому, що фірма здійснює свій економічний вибір шляхом перерозподілу альтернативних ресур­сів між виробництвом холодильників і кондиціонерів. Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що фірма (це може бути й галузь національної економіки, і вся економіка, і майстерня ремісника, і сільськогосподарська фер­ма тощо), котра повністю реалізує свій потенціал, не може збільшити виробни­цтво одного блага, не поступившись випуском іншого. Функціонування фірми (галузі, економіки в цілому) на межі виробничих можливостей, яку й описує крива трансформації, свідчить про ефективність її виробництва.

Виходячи з цього, вибір комбінації, що відповідає точці М на графіку, можна вважати невдалим, адже при цьому відбувається

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные