Макроэкономическое прогнозирование и планирование
Директивне планування — спосіб управління економікою країни за допомогою розробки обов'язкових для виконання завдань щодо виробництва і розподілу продукції та послуг.
Основні риси директивного планування (ДП)
Ґрунтується на державній власності.
План втілює державну стратегію та пріоритети. Має тотальний характер, охоплюючи всі сторони соціально-економічного життя суспільства.
За допомогою ДП держава прагне вирішити не тільки макро-, а майже всі мікроекономічні проблеми.
Планові завдання є обов'язковими для виконання (план-закон).
ДП для держави є основним інструментом реалізації економічної політики, а для суб'єктів економіки — метою виробництва (виконання чи невиконання плану обумовлює відповідно заохочення або покарання).
Домінування вертикально субординованих відносин в економіці (накази, директиви доводяться "згори"). Підприємства перетворюються на простих виконавців наказів.
Використовуються в основному адміністративні, прямі методи ДРЕ.
Наслідки використання директивного плану на практиці:
знищення конкуренції, створення умов для монополізму;
диктат виробника;
невмотивованість результатів праці;
ігнорування НТП;
зниження ефективності виробництва, якості товарів, звуження їх асортименту;
виникнення постійного товарного дефіциту;
породження бюрократизму, волюнтаризму, паразитизму та корупції.
Індирективне планування має багато рис директивного планування, але, на відміну від нього, використовує не тільки адміністративні, а й економічні важелі: ціни, процентні ставки, податки, валютні курси тощо. План також не передбачає адміністративних покарань за невиконання плану
Цей тип планування є ефективнішим, ніж директивне планування, оскільки дає більше свободи суб'єктам економіки, але він не сумісний з ринком і тільки імітує конкуренцію. Йому притаманні ті самі недоліки, що і директивному плануванню.
^ Регулятивне планування схоже на індикативне планування. Йому відповідає змішана економіка (передбачає рівнозначну частку державної та приватної власності), ґрунтується на активному використанні економічних методів. Головна функція плану — координація діяльності суб'єктів економіки: управління державним сектором (за допомогою прямих, адміністративних та економічних методів) і активний вплив на роботу приватних підприємств (насамперед стимулювання їхньої діяльності на виконання плану за допомогою економічних важелів).
Індикативне планування — спосіб регулювання економічних процесів за допомогою постановки певних цілей, визначення пріоритетів розвитку національної економіки і застосування державних фінансових та інших стимулів для їх реалізації.
Основні ознаки індикативного планування
Базується на змішаній економіці.
Планові документи окреслюють загальні контури майбутнього економічного розвитку (план-прогноз).
Завдання мають орієнтовний, рекомендаційний характер (обов'язкові тільки для державних підприємств).
Головне завдання плану — координація господарської діяльності суб'єктів економіки.
Для стимулювання виконання завдань використовуються економічні, прямі, опосередковані та адміністративні методи.
Функції індикативного планування
Визначення цілей і пріоритетів розвитку національної економіки.
Координація економічної діяльності суб'єктів (забезпечення інформацією, орієнтація і стимулювання).