Макроэкономическое прогнозирование и планирование

style="font-size: Прогнозування макроекономічного розвитку та ринкової кон'юнктури.

З'ясування сфер найефективнішого вкладення капіталу.

Виявлення неперспективних у майбутньому галузей і підприємств.

Етапи розвитку (еволюція) макроекономічного планування у країнах з розвиненою ринковою економікою

— 40—50-ті роки XX cт.

Застосовується у Франції, Іспанії, Швеції, Норвегії та Нідерландах.

Складаються короткострокові плани (бюджетні програми) і середньострокові плани-прогнози (на 5 років).

Планові документи мають індикативний характер.

II — 60-ті — середина 70-х років

До планування (програмування) вдаються практично усі країни Західної Європи та Японія.

Складання короткострокових планів-прогнозів пов'язується з держбюджетом (бюджетне планування), практикується середньострокове планування і вперше починають розроблятися довгострокові плани-прогнози (на 15—20 років), насамперед у Японії.

III — середина 70-х років — до сьогодення

Державне планування набуває рис стратегічного планування (цільового державного програмування).  

Стратегічне планування та програмування соціально-економічного розвитку країни

Суть стратегічного макроекономінного планування — визначення основних пріоритетів розвитку національної економіки, головну роль у реалізації яких відіграє держава

Ці напрямки набувають статусу цільових державних програм.

Основні пріоритети розвитку національної економіки (в історичному плані):

модернізація виробництва;

підвищення конкурентноздатності вітчизняних товарів зміна структури економіки;

вирівнювання торговельно-платіжного балансу конверсія військового виробництва;

скорочення безробіття; технологій;

Макроекономічне програмування — це розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її секторів.

Класифікація макроекономічних програм

I. За часом:

короткострокові (1—2 роки);

середньострокові (до 5 років);

довгострокові (10—25 років).

II. За характером (масштабом):

загальногосподарські — охоплюють проблеми національної економіки в цілому (національні плани, бюджет, інфляція, стагфляція тощо);

програми обмеженого характеру (розвитку окремих галузей, підгалузей, регіонів, вираження конкретних національних

проблем) — галузеві, регіональні, окремих виробництв тощо.

III. За цілями:

кон'юнктурні — регулювання економічних процесів шляхом маніпулювання господарською кон'юнктурою;

структурні — зміна співвідношень між різними галузями, сферами національної економіки.

IV. За об'єктами:

економічні (фінансові, виробничі, зовнішньоекономічні);

соціальні (зайнятість, доходи, освіта, медицина тощо);

науково-технічні;

екологічні;

регіональні.

Типові блоки національної (державної) програми:

аналітичний (концепція програми);

цільовий (побудова "дерева цілей");

програмних завдань і заходів;

зведений {фінансово-економічний):

основні показники програми;

обсяги ресурсів (за їх видами) для реалізації програми;

організаційно-економічний:

організаційні ферми, методи і порядок управління програмою;

економічний механізм реалізації програми;

система контролю за програмою.

1 2 3 4 5 6

Похожие работы