Макс Фриш - швейцарский прозаик, драматург и публицист

Макс Фріш (1911 - 1991)

   Швейцарський прозаїк, драматург і публіцист Макс Фріш народився 15 травня 1911 року в Цюріху. Його батько, архітектор за професією, був вихідцем з Австрії. Мати була якийсь час гувернанткою в будинках відомих російських аристократів. Із предків Фріша, який мав цілком добропорядний з буржуазної точки зору родовід, єдиним ізгоєм був дід Макса по матері, котрий називав себе художником.

   У 1924 році Макс вступив до реальної гімназії в Цюріху. Сам Макс спочатку ріс "звичайнісіньким" хлопчиськом і, як не намагалися батьки прилучити його до наук і муз, усіляко перешкоджав їхнім просвітительським планам, віддаючи перевагу футболу з однолітками. Перше справжнє потрясіння від спілкування з мистецтвом прийшло лише в шістнадцятирічному віці, викликав його театр. Він згадував: "Постановка "Розбійників", напевно дуже слабка, подіяла так, що я просто не міг зрозуміти, чому дорослі, у яких достатньо грошей і немає уроків, не ходять у театр щовечора". Подив юнака тільки підсилився, коли незабаром йому довелося побачити драму, у якій діяли люди в сучасних костюмах. "Отже,- осінило його,- писати п'єси можна й у наш час!". Невдовзі наслідки цього відкриття виявилися, і відомий режисер Макс Рейнгардт змушений був повертати юному драматургові один рукопис за одним, супроводжуючи їх традиційними порадами не впадати у відчай і працювати далі. Світ не квапився визнати юний талант. "Єдине, що він визнавав - це диплом. Університет був неминучий".

   Два роки М. Фріш провчився на філологічному факультеті Цюріхського університету. "Моєю спеціальністю була германістика. Значно ближчими до безпосередньої таємниці життя здавалися мені інші лекції

Професор Клерик, який пізніше заподіяв собі смерть, показував нам людське існування в дзеркалі його злочинних пристрастей. У гірській височині, удалині від нашого сумління велично стояв старий Вьольфлін; стискаючи в руках свою тростину, як спис, він розвивав основи навчання, прибраного в мармур". У цілому університет сприймався як "магазинне звалище різних предметів, позбавлених внутрішнього зв'язку", але поки що задовольняв М. Фріша.

   Та коли в 1933 році помер його батько і йому самому довелося заробляти на хліб, він залишив його майже без жалю. Фріш працював журналістом, "описуючи все, що доведеться: новосілля, доповіді про Будду, феєрверки, третьосортні кабаре, пожежі, спортивні змагання, настання весни в зоопарку,- тільки від крематоріїв я відмовлявся". Вільний час від цієї діяльності, пов'язаної із частими поїздками по країні й кількаразовими виїздами за кордон, М. Фріш заповнював роботою над своїм першим романом "Юрг Рейнгарт", що був надрукований в 1934 році. За ним з'явилося оповідання "Відповідь із тиші" (1937). В обох творах відчувається потужний вплив Готфріда Келлера, якого М. Фріш називав "своїм кращим батьком" і під магічною владою якого він перебував довгий час. Обидві публікації разом з іншими численними наслідуваннями автора "Зеленого Генріха", коли побачили світло, були якогось чудового дня спалені рукою автора, що не відала жалю. Здавалося, із творчістю було покінчено назавжди. Двадцятип'ятирічний М. Фріш повертається на студентську лаву - цього разу архітектурного інституту. Через чотири роки він одержує диплом і незабаром виявляється переможцем загальноміського конкурсу на кращий проект відкритого басейну. Захоплений своєю новою професією, М. Фріш уже подумував про власне архітектурне

1 2 3 4 5 6