Механохимической процессы в биофизике

План

Вступ.

1. Історія розвитку біофізики.

2. Напрямки досліджень в біофізиці.

3. Механохімічні процеси в біофізиці.

 

Вступ

Біофізика — галузь науки, яка вивчає фізичні та фізико-хімічні явища зародження, формування, життєдіяльність, відтворення життя на всіх рівнях, починаючи з молекул, клітин, органів та тканин, закінчуючи організмами та біосфери в цілому.

Біологічна фізика, наука, що вивчає фізичні і физико-хімічні процеси, що протікають в живих організмах, а також ультраструктуру біологічних систем на всіх рівнях організації живої матерії, — від субмолекулярного і молекулярного до клітки і цілого організму. Розвиток Би. тісно пов'язано з інтенсивним взаємопроникненням ідей, теоретичних підходів і методів сучасної біології, фізики, хімії і математики. Розвиток біології показало, що для розуміння і вивчення елементарних біологічних явищ необхідне вживання понять і методів точних наук. Такий підхід виправданий тим, що всі біологічні об'єкти представляють зрештою сукупність атомів і молекул і підкоряються фізичним і хімічним закономірностям. Але оскільки біологічні системи — це системи, що самоорганізующиеся, склалися в процесі еволюції, їм властиві багато властивостей, що не мають місця в неживій природі.

Складність біологічних систем забезпечує протікання процесів, маловірогідних для умов, що зазвичай розглядаються у фізиці. Б. в основному розглядає цілісні системи, не розкладаючи їх, по можливості, на хімічні компоненти. У зв'язку з цим виникає необхідність переробляти відомі физико-хімічні методи, створюючи високоспеціалізовані біофізичні методи і прийоми.

1. Історія розвитку біофізики.

Спочатку біофізика розвивалася як частина фізіології, і тільки в XX столітті, завдяки досягненням фізики і фізичної хімії, з одного боку, і фізіології, з іншого, вона виділилась в самостійну науку. У XVII столітті Михайло Ломоносов, виходячи з уявлень про хімічний зв'язок подразних молекул матерії з молекулярними й ефірними структурами нервів, описав механізм подразнень в чутливих нервах і поширення збудження в нервах, а також пояснив, як виникає відчуття смаку і нюху. Італійський фізіолог Луїджі Гальвані (1791) поклав початок електробіології, довівши, що в живих тканинах є електрика. У XIX столітті німецький фізіолог Герман Гельмгольц визначив швидкість поширення процесів збудження вздовж нерва і заклав основи сучасної фізіологічної оптики і фізіологічної акустики

Фізіологи І. М. Сєченов, О. Ф. Веріго, О. Ф. Самойлов, М. Є. Введенський, О. О. Ухтомський, Д. С. Воронцов розробили біофізику м'язів і нервів. К. А. Тімірязєв, спираючись на закон збереження енергії, вперше встановив (1875) кількісну залежність між швидкістю фотосинтезу і поглинанням хлорофілом світлових хвиль різної довжини. Український фізіолог В. Ю. Чаговець, виходячи з теорії електролітичної дисоціації, вперше (1896) висунув фізико-хімічну теорію електричних явищ у живих тканинах, яку він докладно розвинув у своїх наступних працях. Радянський фізіолог та біофізик П. П. Лазарєв вперше розробив точні фізичні методи обліку поглинутої енергії, встановив зв'язок між поглинанням енергії і фотохімічною дією, розвинув іонну теорію збудження Вальтера Нернста і розробив теорію адаптації щодо всіх органів чуття і центральної нервової системи. Анохін П. К. (1898–1974), учень Бехтерева та Павлова сформулював у п'ятдесятих теорію функціональних систем, запровадивши поняття системогенезу, як механізм формування живих систем, показавши детермінізм явищ, формування та

1 2 3

Похожие работы