Международное частное право в 13

ф

План

1. Дайте характеристику деліктної відповідальності (заподіяння шкоди деліктам) з іноземним елементом за законодавством України. 3

2. Яким чином в МПП вирішується питання про громадянство одруженої жінки?  9

Використана література. 16


1. Дайте характеристику деліктної відповідальності (заподіяння шкоди деліктам) з іноземним елементом за законодавством України.

Деліктним зобов'язанням у міжнародному приватному пра­ві є право від ношення з "іноземним елементом", зміст якого полягає у праві чи обов'язку потерпілої особи вимагати в ме­жах та способами, вказаними у нормах джерел права, віднов­лення чи компенсації порушених прав особою, що протиправ­ними діяннями заподіяла шкоду потерпілому (делінквентом).

У першому Цивільному кодексі України 1923 р. деліктним зобов'язанням було присвячено розділ XII ("Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння іншому шкоди"). Із змісту постанови ЦВК України "Про надання чинності Цивільному кодексу Української СРР", самого кодексу, а також із чинних на той час пунктів 4 та 5 розділу III ("Права, пільги, обмежен­ня й обов'язки чужоземців") Положення про чужоземців в УСРР та про порядок придбання і втрати прав українського громадянства від 28 березня 1922 р. випливало, що на інозем­ців у питаннях відповідальності за вчинений делікт поши­рювався національний режим.

Внутрішнє законодавство України того часу не містило ко­лізійної норми щодо вирішення деліктних спорів з "іноземним елементом", хоча стосовно врегулювання міжреспублікан­ських розходжень вже тоді пропонувалося застосувати відси­лання до закону місця вчинення делікту. На це вказувала ст. 9 Ввідного закону до Цивільного кодексу України 1922 p. A саме: "Чинність Цивільного кодексу поширюється на всю територію УСРР". Роз'яснюючи цю статтю та аналогічні поло­ження цивільних кодексів інших союзних республік, Пленум Верховного суду Союзу РСР у постанові № 32 від 10 лютого 1931 р. "Про порядок застосування різних за змістом окремих законів союзних республік, що регулюють майнові відносини" вказав, що оскільки в законодавстві союзних республік є част­кові розходження в нормах права, то для усунення розходжень у судовій практиці й створення єдиного правила про порядок застосування різних за змістом законів окремих союзних рес­публік, на вимогу сторони спору, суд повинен застосовувати до позовів про відшкодування шкоди, заподіяної деліктом, закон місця вчинення делікту. Проте вказана прив'язка не була складовою колізійної норми міжнародного характеру

Лише 1977 р. нині чинний Цивільний кодекс України було доповнено ст. 5694 ("Закон, застосовуваний до зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди"), відповідно до якої до визначення прав та обов'язків сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, застосовується закон країни, де мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди. В разі запод­іяння шкоди за кордоном, якщо сторони є громадянами України або вітчизняними організаціями, права та обов'язки таких сторін визначаються за законом України. Водночас ак­центується на недопустимості застосування іноземного зако­ну, якщо дія чи інша обставина, котра е підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

У Цивільному кодексі України від 18 липня 1963 р. зобов'язанням, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, присвячено гл. 40. Вона міс­тила такі статті:

Стаття 440. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди. Стаття 440і. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 441. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її праців­ників.

Стаття 442. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями держав­них і громадських організацій, а також службових осіб.

Стаття 443. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные