Менеджмент производительности, его задачи и связь с другими науками

цих дисциплін виявляється у взаємному впливові на динаміку категорій, які вивчаються ними.

Рекомендації щодо управління розвитком персоналу, його професійного відбору широко використовуються менеджментом продуктивності.

Така дисципліна як управління персоналом розробляє рекомендації щодо раціонального використання робочої сили, які широко застосовуються в організаціях для підвищення рівня їх продуктивності.

Оскільки одним із важливих чинників зростання продуктивності є умови безпечного використання персоналу, то менеджмент продуктивності пов’язаний і з технікою безпеки, дані якої враховуються в процесі організації праці.

Соціально-трудові відносини, що мають місце в будь-якій лан ці економіки і від рівня оптимізації яких залежать динаміка продуктивності, формуються на основі трудового права.

Так, на основі трудового права регламентують правила прийому на роботу, звільнення з роботи і переведення на іншу роботу, а також тривалість робочого дня та відпусток, основи внутрішнього розпорядку праці тощо.

Цілком очевидно, що під час планування продуктивності необхідно враховувати регламентацію робочих періодів, передбачених трудовим правом. Особливо місце займають правові закони з охорони праці. Вони спрямовані на забезпечення нормаль них та безпечних умов у процесі праці. Виконання норм та вимог охорони праці й техніки безпеки, що визначаються спеціальними державними органами, є обов’язковою умовою правильної організації праці та підвищення продуктивності. На рівень особистої продуктивності людей впливають не тільки соціально-економічні чинники, а й біологічні. Адже в основі трудової діяльності людей є їхній психофізіологічний стан, який впливає на рівень і динаміку продуктивності та вивчається фізіологією праці, гігієною праці, психологією праці.

Фізіологія праці, досліджуючи, наприклад, життєві функції людського організму в процесі його трудової діяльності, визначає основні шляхи підвищення працездатності людини та збереження її здоров’я. Гігієна праці зі свого боку для забезпечення здоров’я працівників покликана розробляти комплекс санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які необхідно застосовувати в процесі організації праці. Що стосується психології праці, то її найважливішим завданням є вивчення психологічних умов праці, які проявляються передусім у процесах відчуття, сприйняття, уваги. Все це впливає позитивно на особисту продуктивність праці.

Ергономіка, як відомо, вивчає допустимі фізичні, нервові та технологічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для високопродуктивної праці. Звичайно, що, не врахувавши дані ергономіки, неможливо забезпечити оптимальні темпи продуктивності.

Суттєвий зв’язок має менеджмент продуктивності із соціологічними дисциплінами. Соціологія праці, наприклад, розглядає трудовий процес у взаємозв’язку із соціальними умовами та чинниками. Трудова діяльність персоналу, його віддача залежить не тільки від конкретних виробничо-технічних умов, а й від взаємовідносин членів виробничого колективу, керівників і підлеглих та інших чинників, що визначають соціально-психологічний клімат в організації, який так чи інакше значною мірою впливає на рівень продуктивності. Якщо, наприклад, на підприємстві спостерігається плинність кадрів, що, як правило, негативно впливає на рівень продуктивності, то причини цього явища можуть достовірно виявити тільки соціологічні науки.

Надзвичайно важливо для вивчення проблем продуктивності використовувати висновки технічних наук, що визначають шлях науково-технічного прогресу (НТП) в економіці. Тільки добре уявляючи основні тенденції та напрями в розвитку техніки, передбачуючи та правильно оцінюючи перспективи НТП, можна домогтися оптимального зростання продуктивності

 


Використана література

  1. Дубинин С. Производственность труда на предприятиях. // Бизнез - информ, 1999 – №5 – с. 97.
  2. Економіка підприємства /за ред. Петровича Й. М. – К. : Знання, 2001.
  3. Завьялов П. С. , Демидов В. Е. Формула успеха: маркетинг. – М. : Международные отношения, 1991.
  4. Кейлер В. Экономика предприятия: Курс лекций. – М. : ИНФРА – М, 1999. – 132с.
  5. Калина А. В. Економіка
1 2 3 4 5 6