Место библиотековедения в системе наук
Місце бібліотекознаства в системі наук
Бібліотекознавство - це наукова дисципліна документно-комунікаційного циклу, яка теоретично відтворює бібліотеку як наукове поняття й об'єкт реальності у всіх її зв'язках і опосередкуваннях.
Ця наукова дисципліна вивчає цілі, принципи, зміст, систему й форми суспільного користування друкованими виробами, а також теорію, історію, методологію, технологію, методику й організацію бібліотечної справи.
Бібліотекознавство класифікується залежно від вибраних дослідником підстав розподілу й підрозділяється на загальне й особливе.
Загальне бібліотекознавство — поділ бібліотекознавства, змістом якого є загальнотеоретичні, історичні й організаційні проблеми бібліотечної діяльності, а також вивчення об'єкта й предмета бібліотекознавства, його структури, термінології, місця в системі наук, зв'язків із суміжними й суміжними науковими дисциплінами, закономірностей бібліотечної діяльності, її принципів і концепцій, методології й методики бібліотечних досліджень, історії бібліотекознавчої думки.
Особливе бібліотекознавство досліджує різні специфічні аспекти бібліотечної діяльності.
Приватне бібліотекознавство — комплекс розділів бібліотекознавства, зміст яких становлять вчення про різні частини бібліотеки як системи — бібліотечний фонд, бібліотечний каталог, контингент користувачів бібліотеки, матеріально-технічна база бібліотеки й т. д.
Завдання бібліотекознавства — розвиток теорії бібліотечної справи, аналіз його закономірностей як соціального явища, пов'язаного з використанням бібліотек у допомогу соціальному, економічному, культурному процесу.
Мета бібліотекознавства — оптимізація соціального використання інформації у вигляді публікацій, через бібліотечну справу.
Функції бібліотекознавства:
- Наукові функції:
- Пізнавальна
- пояснювальна
- прогнозуюча
- систематизуюча
- Соціальні функції:
- Культурно-виховна (вираження загальної властивості науки як діючого фактору розвитку всієї людської культури, науковго світогляду, суспільної свідомості)
- Функція продуктивної сили (Є важливою умовою розвитку бібліотечної справи, відіграє роль однієї з опосередкованих сил його прогресу, висуває й впроваджує в практику нові, перспективні ідеї, що сприяють підвищенню ефективності і якості бібліотечного обслуговування населення)
- Функція соціальної сили (Бібліотекознавство створює явні й латентні передумови зміни суспільства, його культури, причому ці зміни носять прогресивний характер
Всі вони пов'язані з тим, що наукові знання й методи бібліотекознавства використовуються при вирішенні проблем, що виникають у процесі суспільного використання інформації.
Складові частини бібліотекознавства:
- Наукові закони
- Наукові принципи
- Наукові теорії
- Методи дослідження
- Понятійний апарат
- Гіпотези
- Факти, дані спостережень і досвідів
Джерела бібліотекознавства — науки про бібліотечну справу, сутність якої дотепер залишається дискусійною, сходить із глибокої стародавності. Будучи типовим науковим феноменом, бібліотекознавство в той же час характеризується власним генезисом і розвитком. Їхнє вивчення вимагає історичного підходу, що дозволить простежити виникнення й основні етапи формування бібліотекознавства, рух теоретичної думки від пропозицій і здогадів до наукового знання, побачити перспективні напрямки його розвитку. Історія розвитку бібліотекознавства у світовому масштабі поки вивчена недостатньо. За рубежем цей аспект бібліотекознавства не перебуває в центрі уваги.
У своєму розвитку бібліотекознавство підрозділяється на два основних етапи:
- Донаучний (із середини II тисячоріччя до н. е. до кінця XVIII в. ), позначений визначенням «бібліотекознавча