Место парламента в системе государственного органа зарубежных стран

розсудливість” у парламенті (США, Росія).

Парламенти змішаного типу — існують в країнах із змішаною формою правління, де в основу організації державної влади покладено елементи як моделі “гнучкого”, так і моделі “жор­сткого” поділу влади (Україна).

Представницькі установи соціалістичного типу існують у соціалістичних країнах і відіграють роль “маріонеткової” уста­нови при органах виконавчої влади, забезпечуючи видимість демократичного характеру процесів організації і здійснення державної влади (КНР).

Консультативні ради — існують у монархічних державах аб­солютистського типу і є дорадчими органами при главі дер­жави, які можуть бути ним розпущені в будь-який час (сау­дівська Аравія).

За характером функцій, здійснюваних парламентами, а також їхніх взаємовідносин з органами виконавчої влади виділяють парламенти:

  1. активні — відіграють значну роль як у прийнятті законів, так і у формуванні уряду та контролі за його діяльністю (Конгрес США, Верховна рада України);
  2. реактивні — на їх діяльність значний вплив мають уряди, хоча парламент зберігає значні повноваження у сфері контр­олю за виконавчою владою (парламенти Великої Британії, Канади, Австралії);
  3. маргінальні — фактично повністю контролюються виконав­чою владою, через що їхній внесок у формування політики держави досить незначний (Національні збори Йорданії, па­лата представників Марокко);
  4. мінімальні — органи, які виконують декоративну функцію, утворюються з метою надання видимості легітимності існую­чому режиму (парламенти соціалістичного типу).

Зрозуміло, що органи, віднесені до третьої та четвертої груп, лише умовно можуть називатися парламентами, оскільки порядок їх формування, характер компетенції та організаційні принципи і фор­ми діяльності не мають нічого спільного із парламентаризмом.

За структурою парламенти поділяють на однопалатні (монокамерні) та двопалатні (бікамерні). переважна більшість парламентів великих і середніх за розміром демократичних країн мають бікамерну структуру (наприклад, Велика Британія, США, Іспанія, Італія, Ні­меччина, Франція, Польща)

Вибір тієї чи іншої структури парламен­ту обумовлений формою державного устрою (федерації найчастіше мають двопалатні парламенти: нижня палата представляє інтереси всього населення, верхня — безпосередньо інтереси суб’єктів феде­рації), історичними традиціями (парламент унітарної Британії скла­дається з двох палат починаючи з XIV ст. ), вимогами законодавчого процесу (парламент ФРН, нижня палата якого — Бундестаґ, приймає закони, а верхня — Бундесрат, схвалює деякі з них, може накласти на них вето, пропонувати доповнення до законів, вже прийнятих Бун­дестаґом, направляти спірні питання на розгляд погоджувальної ради, що складається з представників обох палат) тощо.

Проблема структури парламенту неоднозначно оцінюється в юридичній науці. чимало вчених схиляються до думки про доціль­ність бікамерної структури парламенту (звичайно, якщо мова не йде про парламенти невеликих за чисельністю населення країн). На ко­ристь цієї позиції висловлюються такі аргументи:

  1. бікамерні парламенти відповідають європейській демокра­тичній традиції, згідно з якою необхідність подвійного пред­ставництва пов’язується з соціальною чи географічною різно­манітністю;
  2. наявність двох палат є важливою гарантією гласності, публіч­ності законодавчої влади, врахування позиції меншості (опо­зиції) в парламенті;
  3. бікамерна структура сприяє підвищенню якості законодавчої діяльності, здійсненню ефективного парламентського контр­олю та втіленню державної політики на національному та ре­гіональному рівнях.

Що ж до недоліків бікамерної структури парламентів, то до них відносять фактори ускладнення та уповільнення перебігу законодав­чого процесу.

Бікамерні парламенти, у свою чергу, поділяють на егалітарні та нерівноправні. егалітарними є парламенти, обидві палати яких ма­ють однакові повноваження в законодавчій сфері, а уряд підзвітний кожній з них у рівному обсязі (Бельгія, італія). Більш поширеними є нерівноправні парламенти, палати яких не мають однакових по­вноважень, діяльність уряду визначається більшою мірою нижньою палатою, а верхня палата характеризується менш представницьким характером, що обумовлено особливостями порядку її формування

1 2 3 4 5 6