Методы оценки стоимости объектов интеллектуальной собственности как составляющих интеллектуального капитала организации

Методи оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності як складових інтелектуального капіталу організації

На сучасному етапі розвитку підприємств і організацій великого зна­чення набуває інтелектуальний капітал, який виступає у формі нематеріаль­них активів компаній, тобто знань її співробітників (human capital), організа­ційної структури (structural capital) [1, с. 11].

Особливістю такої складової інтелектуального капіталу як людський капітал є те, що він не може бути власністю компанії. Працівників можна найняти, але їх не можна придбати у власність. Відтак, людський капітал не може бути віднесений не тільки до власних засобів фірми, а й взагалі не може розглядатись як одна із статей її активів. Людський капітал можна вважати як тимчасово залучений ресурс, який належить до пасивів подібно до боргових зобов'язань та випущених акцій і внаслідок своєї "нематеріальності" не мож­на піддати традиційним вартісним оцінкам.

Друга складова інтелектуального капіталу - це структурний капітал, який охоплює організаційну структуру компанії, а також об'єкти інтелекту­альної власності. На відміну від людського, структурний капітал може бути власністю компанії, а відтак, об'єктом купівлі-продажу [2, с. 28-33. ].

За останні роки для різних потреб виконано тисячі розрахунків з вар­тісної оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності. Особливого значення вартісна оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності набула у зв'язку з процесами приватизації в Україні об'єктів науково-технічної сфери. Приватизація об'єктів науково-технічної сфери передбачає, що до вартості приватизо­ваного майна мають долучатись об'єкти інтелектуальної власності, а також інші нематеріальні активи, які використовуються в економічній діяльності і приносять прибуток.

Залежно від галузі виробництва вартість нематеріальних активів кон­курентного підприємства чи фірми може сягати 30-50 % від вартості основ­них фондів. Якщо взяти до уваги, що вартість основних фондів у промисло­вості України становить близько 350 млрд, грн

, то при зазначених частках нематеріальних активів загальна вартість об'єктів інтелектуальної власності може перебувати у межах 115-175 млрд. грн. [3, с. 271].

Без розв'язання проблеми вартісної оцінки прав на об'єкти інтелекту­альної власності виявилася неможливою реалізація багатьох прийнятих в умовах економічної реформи законів, указів Президента і постанов Уряду, що стосуються використання об'єктів інтелектуальної власності у під­приємницькій діяльності.

До об'єктів оцінки прав інтелектуальної власності належать (рис. 1):

 

Рис. 1. Об'єкти оцінки прав інтелектуальної власності 

 

Проблему оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності варто розглядати у двох аспектах. По-перше, з точки зору забезпечення роз­рахунків для цілого комплекту різновидів об'єктів інтелектуальної власності, які виходять на український та міжнародний ринки інтелектуальної власності як товари і використовуються учасниками комерційних угод на ці об'єкти у різноманітних економічних ситуаціях. По-друге, характер розрахунків, що проводяться у цій сфері, має забезпечуватись системним підходом до оцінки всього розмаїття видів і умов використання об'єктів інтелектуальної власнос­ті, який враховував би принципи і специфіку їхнього ціноутворення.

Оцінка проводиться на підставі письмового договору між оцінювачем (оцінювальною фірмою) і замовником або рішення (ухвали) суду.

Під час обстеження матеріальних носіїв, що містять інформацію про об'єкти інтелектуальної власності, аналізують письмовий чи зображувальний опис, технологічну, конструкторську або іншу документацію, креслення, схе­ми, дискети, аудіо- і відеокасети та інші матеріальні носії.

Документами права власності підприємства на об'єкти інтелектуальної власності, які офіційно не задокументовано, є будь-які фактичні матеріали або договори, що підтверджують факт створення або передачі об'єктів інте­лектуальної власності.

Цілком очевидно, що розроблення методики оцінки вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності і нематеріальних активів, створених на їх базі, є надзвичайно важливим та актуальним завданням. Водночас, багато спеціалістів