Методика обучения орфографии
План
1. Вступ.
Знання української мови як важлива передумова розвитку духовно багатої , творчої особистості.
2. Проблеми орфографії сьогодні.
3. Вивчення орфографії у вищих навчальних закладах.
4. З історії орфографії : вчені , що досліджували , основні підходи до вивчення орфографії.
5. Принципи навчання орфографії.
6. Методи і прийоми вивчення орфографії.
1) проблемно – пошукові завдання ;
2) різні види вправ з орфографії :
а ) списування ;
б ) орфографічний розбір ;
в ) робота з орфографічним словником ;
г ) диктант як одна з основних форм роботи при вивченні орфографії ; різновиди диктантів.
д ) вправи – ігри з орфографії ;
е ) вправи з ключем .
7. Висновок. Значення орфографії.
8. Використана література
Важлива передумова здобуття вищої освіти на сучасному етапі – забезпечення належного рівня мовної компетенції майбутніх фахівців
Державний статус української мови , її суспільні функції , що мають інтегративний характер , здатність справляти різнобічний навчальний , розвивальний і виховний впливи на особистість , зумовили потребу запровадження у вишах України обов¢язково професійно зорієнтованого курсу „Українська мова” , при чому не лише для студентів – філологів , а й студентів інших спеціальностей.
Основна мета вивчення української мови – сформувати мовну і мовленнєво – комунікативну компетенцію особистості студента вищого навчального закладу , що володіє вміннями і навичками вільно , комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови , її стилями , типами , жанрами у різних видах мовленнєвої діяльності ( аудіювання , читання , говоріння , письмо ). Вивчення мови сприяє також розвиткові у майбутнього спеціаліста якостей , що характеризують його як інтелектуальну особистість.
Культура української мови включає низку складників :
1. Здійснення ефективної професійної комунікації.
2. Володіння українською мовою в усній і писемній формах , у різних стилях ( розмовно – побутовому , художньому , науковому , офіційно – діловому , публіцистичному ).
3. Уміння висловлюватися правильно й виразно , доречно використовувати різні стилістичні мовні засоби.
4. Володіння основами конструювання тексту відповідно до професійно – комунікативного задуму.
5. Доречне використання мовних засобів залежно від професійної сфери й мети спілкування.
6. Сформованість умінь і навичок роботи з текстами різних жанрів і стилів.
7. Додержання норм літературної мови у професійній сфері і розмовному спілкуванні.
Практика показує , що останнім часом надто знижується грамотність не лише учнів , а й студентів. Це пов¢язано з тим , що студенти менше читають художню літературу ( а якщо і читають , то побіжно , лише для того ,