Методы и способы обеспечения законности в структурах исполнительной власти

ЗМІСТ 

ВСТУП. .  

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЗАКОННОСТІ 

1. 1. ПОНЯТТЯ ЗАКОННО В СТРУКТУРАХ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ. .  

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ І СИСТЕМА СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОНОСТІ 

2. 1 КОНТРОЛЬ ТА ЙОГО ВИДИ. .  

2. 2 НАГЛЯД ТА ЙОГО ВИДИ. .  

2. 3 ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН. .  

ВИСНОВКИ. .  

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

 

 

ВСТУП

Законність являє собою складну юридичну категорію, яка має багатовікову історію. Перші паростки даної ідеї з'явилися ще за часів античності. Так, у Греції та античному Римі основною формою організації суспільства була громадська община, що являла собою релігійний союз сімей та племен. Громадяни будучи членами сім'ї, племені та громадської общини, будували суспільні відносини на принципі "демократії", особливістю якої була громадська рівність, виборність та підзвітність, встановлення строків повноважень, невтручання влади в майнові відносини, свобода слова, рівність усіх перед законом.

Законність греки розуміли як міру справедливості, як правильний порядок життя в суспільстві, як гармонічне поєднання різних соціальних елементів в єдине ціле, яким повинен бути поліс. Саме поліс являє собою погоджене ціле, що перебуває в стані гармонії тільки в тому випадку, якщо кожний з його елементів займає відповідне йому місце в житті міста-держави і має ту частину власності, на яку заслуговує. В полісі немає місця абстрактній рівності всіх. Єдиний писаний закон зрівнював усіх громадян поліса, але зрівнював ієрархічно - відповідно до різниці соціальних груп і встановлював згоду між ними на основі пропорційного представництва в судах, народних зібраннях.

Проблема законності складна та багатогранна. Аналіз політико-правових вчень дає можливість акцентувати увагу на даній проблемі для її подальшого вивчення та висвітлення. Тривалий час під законністю розумівся правовий режим точного та неухильного виконання законів й інших нормативних актів усіма суб'єктами права. Тим самим увага приділялася всій наявній системі законодавства, реалізації норм права, відповідності підзаконних актів, які іноді підміняли закон, законові, а не змістовній характеристиці даного поняття. Зміни в суспільному житті, поява нових поглядів щодо правової держави та громадянського суспільства дають можливість по-новому підійти до визначення поняття законності, приділити увагу його змістовній характеристиці.

Зміни, що відбулися в суспільстві, державі та науці, потребують переосмислення методологічних та теоретичних підходів до законності. Сучасні реалії вимагають перш за все визначення світоглядно-методологічної основи законності. В гносеологічному плані це відображається в необхідності більш високого рівня узагальнень та вдосконалення уявлень про законність як багатоаспектну категорію. Дослідження проблем законності потребує комплексного підходу, що враховує теоретичні та практичні фактори, які впливають на її зміст; необхідно зберегти наступність у вивченні проблеми; сприяти подоланню протиріч між теорією та практикою законності; створити умови для визначення тенденцій розвитку наукових досліджень законності.


РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЗАКОННОСТІ

Багатоаспектність законності визначає можливість її дослідження як теоретичної, так і практичної категорії. Для визначення поняття законності потрібно дослідити: визначення вимог, гарантій, сфер вираження та механізмів реалізації законності; співвідношення законності, моральності та справедливості; співвідношення законності та доцільності; визначення законності як принципу правотворчого процесу. Законність як принцип, відправне положення та об'єктивна

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14