Метрополитен

Метрополітен у Києві міг з'явитись вслід за Лондонським. Вдалося з'ясувати, що в Києві вперше запропонували заглибитись рейками під землю ще у 1884 році. Але тоді мова йшла не про "підземку" англійську чи американську, а про ділянку залізниці в тунелі. Пропонувалося прокласти рейки по набережній, а потім тунелем. Він повинен був увійти у схил нижче Поштової площі і вийти на поверхню в районі Бесарабки. Тут планувалося будівництво нового пасажирського вокзалу, а той, що був розташований за р. Либідь мав бути перетворений на товарну станцію. Пропозиція довго обговорювалась, але міська Дума її відхилила.

  Ще одна реальна можливість спорудження метрополітену в Києві з'явилась у вересні 1916 року, коли до міського голови звернувся голова правління Київського відділення Російсько-американської торгової палати з пропозиціями щодо покращення транспортного сполучення міста. Він писав: "Розвиток Києва останнім часом просувається швидкими темпами як стосовно приросту населення, так і стосовно розвитку бурхливої торгово-промислової діяльності. Своєрідні умови Києва: віддаленість житлових кварталів від комерційного центру, неймовірна дорожнеча квартир в центральних і сусідніх з ними кварталах, розтягнутість міста, його гористе розміщення, переважно комерційний характер населення - все це підіймає, в першу чергу, питання дешевого, швидкого і безпечного у всіх відношеннях сполучення. Київський міський трамвай не відповідає в даний час жодній з цих умов. Дефекти його всім відомі, причини їх в тому, що в умовах, що склалися розвиток трамвайної мережі не може йти в ногу з випереджуючим його розвитком міста

Збільшення кількості вагонів на головних лініях загрожує уповільненням вуличного руху, а збільшення швидкості руху вагонів загрожує безпеці людей. Єдиним виходом з ситуації, що склалася є поступовий перехід від наземного трамваю до підземного, починаючи з головних вулиць".

  7 грудня 1916-го в. о. міського голови Федір Бурчак відповів Російсько-американській торговій палаті: "Міська управа, детально розглянувши пропозицію Палати, принципово погодилась на залучення американського капіталу до справи обладнання м. Києва швидкісними шляхами сполучення за участю міського управління в підприємстві американського капіталу, що може виникнути для реалізації цієї мети, вважаючи концесійний спосіб організації міських підприємств в подальшому для міського управління неприйнятними".

  Не на таку відповідь розраховувала торгова палата, що думала саме про концесію. Але вона не відмовилась від своїх планів і в січні 1917-го запросила статистичні дані по Києву. Планувалося розгорнути в Америці агітацію по залученню капіталів для будівництва метрополітену в Києві. Такими були перші кроки до київського метро, що залишилися нереалізованими через революційний 1917-й.

  І все ж таки в червні наступного року після катастрофічного вибуху артилерійських снарядів на Звіринці (вони знаходились в трикутнику між сучасними вулицями Бастіонною і Кіквідзе) про метрополітен заговорили знову. Мова йшла про плани уряду гетьмана Української держави Павла Скоропадського перетворити постраждалий Звіринець на кращий район Києва. Побудувати тут урядовий центр з гетьманським палацом, розмістити установи і інститути Академії наук, влаштувати обладнаний за останнім словом техніки центральний ринок, через який все місто забезпечувалося б всіма необхідними товарами і продуктами.

  Кореспонденти газети "Відродження" після зустрічі з заступником міністра шляхів сполучення інженером Чубинським писав: "Підйомні машини, як вантажні, так і пасажирські, значно кращі, ніж на Михайлівському підйомі (мова йде про

1 2 3 4

Похожие работы