Международное сотрудничество в сфере интеллектуальной собственности

Міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності

Створення в Україні сучасної визнаної міжнародною спільнотою системи інтелектуальної власності неможливе без гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права. Міжнародний обмін науково-технічною і, особливо, патентною інформацією, а також технологіями сприяє розвитку науково-технічного потенціалу України.

Міжнародна система охорони авторського права і суміжних прав сприяє розвитку і взаємному збагаченню правомірного використання творів літератури, науки і мистецтва.

З часу підписання конвенції в Стокгольмі в 1967 р. заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка з 1974 р. отримала статус спеціальної установи ООН. Діяльність ВОІВ спрямована на сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва між державами й міжнародними організаціями, а також на забезпечення адміністративного співробітництва між союзами у сфері охорони інтелектуальної власності.

В цілому існуючі міжнародні угоди поділяють на програмні, класифікаційні та реєстраційні.

До програмних міжнародних угод відноситься:

- Паризька конвенція про охорону промислової власності;

- Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

- Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення (Римська конвенція);

- Найробський договір про охорону олімпійського символу;

- Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;

- Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, позначень походження товарів;

- Договір про закони щодо товарних знаків;

- Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень

До класифікаційних міжнародних угод відносяться:

- Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію (страсбурзька угода);

- Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації знаків (Ніццька угода);

- Віденська угода про введення Міжнародної класифікації образотворчих елементів знаків для товарів (Віденська угода);

- Локарнська угода про введення Міжнародної класифікації промислових зразків (Локарнська угода);

До реєстрації міжнародних умов відносяться:

- Договір про патентну кооперацію;

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Мадридська угода) і Протокол до Мадридської угоди (Мадридський протокол);

- Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків (Г аазька угода);

- Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародної реєстрації (Лісабонська угода).

Розглянемо основні положення та сутність програмних, класифікаційних і реєстраційних міжнародних угод.

Програмні міжнародні угоди

Паризька конвенція про охорону промислової власності була прийнята на Дипломатичній конференції в Парижі 1883 р. і доповнена Мадридським протоколом 1981 р. Конвенцію неодноразово переглядали (останній раз у Стокгольмі 1979 р. ). Україна - учасниця конвенції з грудня 1991 р.

Головна мета Паризької конвенції - утворення Союзу з охорони промислової власності та встановлення єдиних для держав-учасниць правил надання правової охорони.

Основна мета угоди — забезпечення охорони промислових зразків у державах-учасницях Гаазької угоди з виконанням мінімальних формальностей та з мінімальними витратами шляхом подання лише однієї заявки

1 2 3

Похожие работы