Международный валютный фонд
План
1 Мета створення фонду і його інституційна структура.
2 Формування капітальних ресурсів МВФ. .
3 Механізм надання кредитів.
Висновки.
1 Мета створення фонду і його інституційна структура
Чи не перше місце в системі інституційних структур регулювання міжнародних валютних відносин належить Міжнародному валютному фонду (МВФ). Він представляє собою міждержавну багатосторонню валютно-кредитну організацію, яка має статус спеціалізованого закладу ООН. Міжнародний валютний фонд заснований на Конференції Об’єднаних Націй з валютно-фінансових питань, яка відбувалась з 1 по 22 липня 1944 року в Бреттон-Вудсі штату Нью-Хемпшир Сполучених Штатів Америки. В ній брали участь 44 держави. Вони прийняли Заключний акт, в який входили і так звані статті угоди (Articles of agreement) про Міжнародний валютний фонд. Ці статті угоди виконують роль його статуту. 27 грудня 1945 року угода про створення МВФ була ратифікавана 29 державами, а у березні 1946 року на установчій сесії Ради управляючих Міжнародним валютним фондом в американському м. Саванна були прийняті додаткові постанови, що регулюють діяльність МВФ. З 1 березня 1947 року Фонд приступив до виконання своїх операцій.
Міжнародний валютний фонд має статус спеціалізованого закладу ООН
В загальному плані Міжнародний валютний фонд призначений для регулювання валютно-кредитних розрахункових відносин між державами-членами і для надання їм фінансової допомоги у випадку виникнення валютних ускладнень шляхом надання короткострокових позик в іноземній валюті. В рамках цієї загальної великої мети у Фонду є ряд конкретних цілей.
По-перше, важливим завданням МВФ є політика в області підтримання паритетів валютних курсів. Згідно з статутом МВФ повинен підтримувати стабільність валют і упорядковані валютні відносини між країнами-членами, а також перешкоджати девальвації валют з міркувань конкуренції. За початковими правилами країна, яка вступала в Міжнародний валютний фонд, повинна була узгоджувати з ним офіційний паритет своєї валюти в золоті чи доларах США і не допускати відхилення офіційних валютних курсів більше, ніж на один відсоток. Змінити офіційні валютні паритети держави-члени могли тільки шляхом узгодження з керівництвом Фонду. Але пізніше під натиском стихійних сил світового ринку МВФ відмовився від системи фіксованих валютних курсів.
По-друге, Міжнародний валютний фонд надавав допомогу в створенні багатосторонньої системи платежів по поточних операціях між країнами-членами. При цьому він проголосив необхідність усунення обмежень на трансферт валюти. Фонд стверджує, що валютні обмеження перешкоджають розвитку світової торгівлі. Тому країни-члени повинні були до закінчення перехідного періоду відмінити валютні обмеження по поточних операціях. В цій акції більше всього були зацікавлені носії великого капіталу, діяльність якого давно