Международно-правовое признание
Водночас було викладено міжнародно-правову доктрину країн ЄС, що полягає в невизнанні тих держав, які виникають у результаті агресії. При цьому країни—члени ЄС мають намір у своїй зовнішньополітичній діяльності враховувати вплив факту визнання на сусідні держави. :
Аналізуючи міжнародно-правову практику країн ЄС у сфері визнання, слід констатувати, що вітчизняна міжнародно-правова доктрина щодо критеріїв та й самого інституту визнання в цілому потребує подальшого теоретичного осмислення.
2. Визнання нових держав
Definitio: Як різновид міжнародно-правового визнання визнання держави— це визнання урядами існуючих держав створеної у результаті національно-визвольної боротьби, соціальної революції або відокремлення якоїсь території нової держави як самостійного суб'єкта міжнародного права.
У теорії міжнародного права є дві точки зору на визнання держав: конститутивна і декларативна теорії.
Відповідно до конститутивної теорії попередньою умовою існування юридичних прав держави є^ політичний акт її визнання іншими державами. В остаточному підсумку це означає, що сама правосуб'єктність держави залежить від політичного рішення інших держав. За такої постановки питання конститутивна теорія породжує безліч труднощів. Насамперед, за логікою конститутивістів, виникають численні запитання. З боку скількох держав має надійти визнання? Чи вважається держава існуючою тільки для тих держав, що її визнали? Чи залежить існування держави від визнання лише в тому випадку, якщо це визнання ґрунтується на відповідній поінформованості про фактичний бік справи? Можуть виникати й інші асоціативні питання.
На відміну від конститутивної декларативна теорія має достатню підставу в сучасному міжнародному праві. Відповідно до цієї теорії правові наслідки визнання мають обмежений характер, тому що визнання — це лише декларація або підтвердження існуючого правового і фактичного становища. Звернімося ще раз до деяких положень Міжамериканської конвенції про права та обов'язки держав, укладеної 26 грудня 1933 р. 19 державами Американського континенту. Так, у ст
У ст. 6 Міжамериканської конвенції закріплений дуже важливий принцип про те, що "визнання безумовне і не може бути взяте назад". Іншими словами, визнання Держави є повним. Випадки відкликання визнання у міжнародно-правовій практиці дуже рідкісні. Так, у 1931 р. Японія відкликала визнання Китаю, заявивши в ноті, що він перестав бути "організованим народом". '
Ще одна якісна ознака визнання відзначена у ст. . 7 цієї конвенції: "Визнання держави може бути явним або мовчазним. „Це останнє випливає з будь-якого акта, передумовою якого :є намір визнати нову державу". Як бачимо, визначення "явний" або "мовчазний" можуть відповідно стосуватися видів визнання — де-юре і де-факто.
Варто підкреслити, що декларативна теорія визнання підкріплюється досить широкою практикою держав. Невизнані держави часто стають об'єктом міжнародних претензій, обвинувачень в агресії та інших порушеннях Статуту ООН з боку тих самих держав, що відмовляють їм у визнанні. Як приклад можна навести обвинувачення на адресу Ізраїлю