Модели системы образования в современном мире

style="text-align: Метою цієї статті є аналіз педагогічних ідей Карла Роджерса на основі феноменологічної моделі освіти.

В основі феноменологічної педагогіки лежить індивідуально орієнтоване, гуманістично направлене виховання і освіта. Феноменологічна педагогіка зосереджується на таких специфічних особливостях та якостях особистості дитини, як самосвідомість, креативність, здатність будувати плани, приймати рішення і відповідати за них. З цієї причини сам феноменологічний підхід називається також гуманістичним.  Представники цього напряму, у тому числі і К. Роджерс, приділяють особливу увагу персональному навчанню. З одного боку, признається важливість взаємодії особи з середовищем, соціумом, а з іншого – особистості надається право бути незалежною від соціального оточення. Всесторонньо розвинена особистість формується в умовах дбайливого відношення до неї, її потреб, прагнень, відчуттів, до її багатообразного, часом, складного внутрішнього світу.

Американський гуманіст вважав, що індивід знаходиться в центрі постійно змінного світу, і для нього значущим є власний світ сприйняття навколишньої дійсності, який не може бути пізнаний до кінця ніким ззовні [12]. У книгах К. Роджерса робиться спроба зрозуміти, як людина сприймає світ. Суттєву роль у своєму вченню американський педагог та психолог відводив концепції себе і переживанням, пов'язаним з собою, а також тому, що в ній підкреслюється важливість тенденцій, сприяючих особовому зростанню, властивих всім людям.

Феноменологічна модель освіти сприяє створенню умов для самовираження особистості. Це досягається шляхом згладжування різниці між “Я-ідеальним” та “Я-реальним” за певних психологічних обставин. Якщо кожній людині притаманні дві головні потреби: позитивного ставлення інших та самоповаги, то умовою здорового розвитку дитини є відсутність протиріччя між уявленням про те, як до нього ставляться інші - “Я-ідеальним”, та дійсним рівнем любові - “Я-реальним”

Змінити поведінку людини можливо, лише зрозумівши та прийнявши ії почуття. Тим самим педагог допомагає учню звільнити свої почуття, усвідомити свою поведінку та розпочати конкретні кроки до її змінювання.

Феноменологічна модель стосовно виховання вимагає діалогічністі спілкування, щирісті почуттів. Батьки, які опановують цю модель, повинні засвоїти декілька загальних правил:

1). Виробляти у собі навички активного (рефлексії) слухання, які вимагають самодисципліни і практики. Слухання рефлексії батьків, що спілкуються між собою, і дітей передбачає встановлення у них зворотнього зв'язку, який допомагає усунути комунікативні бар'єри, продемонструвати співпереживання, співчуття і бажання допомогти своїй дитині.

 Карлом Роджерсом була виділена одна з форм пізнання - міжособове або феноменологічне знання, яке дозволяє проникати в приватний, суб'єктивний світ дитини з бажанням правильно осягнути його точку зору, - не лише об'єктивно або по відношенню до нашої власної точки зору, але по відношенню до того, як сама дитина переживає свій досвід. Емпатичне розуміння між батьками і дітьми перевіряється зворотнім зв'язком аби уникнути непорозумінь, образ і помилок.

2). Навчати і давати можливість дитині адекватно виражати свої власні відчуття і бажання.

3). Необхідно засвоїти і застосовувати батькам на практиці принцип “Обидва праві” в родинному спілкуванні, а саме знаходити в собі сили бути рівним зі своєю дититиною, поважати ії права, її відчуття, її потреби і бажання.

К. Роджерс вважав, що батьки мають навчитися диференціювати власні проблеми від проблем їхньої дитини, навчати її самостійному прийняттю рішень, поступово переносячи всю відповідальність за їхній пошук на саму дитину.

Людська

1 2 3 4 5 6 7 8 9