Модели системы образования в современном мире
В основі феноменологічної педагогіки лежить індивідуально орієнтоване, гуманістично направлене виховання і освіта. Феноменологічна педагогіка зосереджується на таких специфічних особливостях та якостях особистості дитини, як самосвідомість, креативність, здатність будувати плани, приймати рішення і відповідати за них. З цієї причини сам феноменологічний підхід називається також гуманістичним. Представники цього напряму, у тому числі і К. Роджерс, приділяють особливу увагу персональному навчанню. З одного боку, признається важливість взаємодії особи з середовищем, соціумом, а з іншого – особистості надається право бути незалежною від соціального оточення. Всесторонньо розвинена особистість формується в умовах дбайливого відношення до неї, її потреб, прагнень, відчуттів, до її багатообразного, часом, складного внутрішнього світу.
Американський гуманіст вважав, що індивід знаходиться в центрі постійно змінного світу, і для нього значущим є власний світ сприйняття навколишньої дійсності, який не може бути пізнаний до кінця ніким ззовні [12]. У книгах К. Роджерса робиться спроба зрозуміти, як людина сприймає світ. Суттєву роль у своєму вченню американський педагог та психолог відводив концепції себе і переживанням, пов'язаним з собою, а також тому, що в ній підкреслюється важливість тенденцій, сприяючих особовому зростанню, властивих всім людям.
Феноменологічна модель освіти сприяє створенню умов для самовираження особистості. Це досягається шляхом згладжування різниці між “Я-ідеальним” та “Я-реальним” за певних психологічних обставин. Якщо кожній людині притаманні дві головні потреби: позитивного ставлення інших та самоповаги, то умовою здорового розвитку дитини є відсутність протиріччя між уявленням про те, як до нього ставляться інші - “Я-ідеальним”, та дійсним рівнем любові - “Я-реальним”
Феноменологічна модель стосовно виховання вимагає діалогічністі спілкування, щирісті почуттів. Батьки, які опановують цю модель, повинні засвоїти декілька загальних правил:
1). Виробляти у собі навички активного (рефлексії) слухання, які вимагають самодисципліни і практики. Слухання рефлексії батьків, що спілкуються між собою, і дітей передбачає встановлення у них зворотнього зв'язку, який допомагає усунути комунікативні бар'єри, продемонструвати співпереживання, співчуття і бажання допомогти своїй дитині.
Карлом Роджерсом була виділена одна з форм пізнання - міжособове або феноменологічне знання, яке дозволяє проникати в приватний, суб'єктивний світ дитини з бажанням правильно осягнути його точку зору, - не лише об'єктивно або по відношенню до нашої власної точки зору, але по відношенню до того, як сама дитина переживає свій досвід. Емпатичне розуміння між батьками і дітьми перевіряється зворотнім зв'язком аби уникнути непорозумінь, образ і помилок.
2). Навчати і давати можливість дитині адекватно виражати свої власні відчуття і бажання.
3). Необхідно засвоїти і застосовувати батькам на практиці принцип “Обидва праві” в родинному спілкуванні, а саме знаходити в собі сили бути рівним зі своєю дититиною, поважати ії права, її відчуття, її потреби і бажання.
К. Роджерс вважав, що батьки мають навчитися диференціювати власні проблеми від проблем їхньої дитини, навчати її самостійному прийняттю рішень, поступово переносячи всю відповідальність за їхній пошук на саму дитину.
Людська