Модели системы образования в современном мире

я голодний, я їм; коли я втомився, я сиджу; коли я хочу спати, я сплю”.

Підсумовуючи все, що написано вище, щодо феноменологічної моделі освіти К. Роджерса ми можемо стверджувати, що навчання, яке центрується на учні, приводить до істотної зміни педагогічної діяльності вчителя й навчальної діяльності учня. Педагог, який розуміє і приймає внутрішній світ учнів, створює тим самим необхідні умови для фасилітації їхнього осмисленого навчання й особистого розвитку в цілому. Демонструючи неповагу або холодність по відношенню до учня, вчитель робить згубний вплив на його духовність, інтелектуальність та поведінку.

Саме Роджерсу належить ідея «відкритих класів», які були розповсюджені в США у 70-х роках ХХ століття.  Слід зазначити, що феноменологічна модель освіти Карла Роджерса заснована на його власному клінічному та педагогічному досвіді. Аналіз роджерівської феноменологічної моделі освіти дає змогу зробити такі узагальнення:

Ø фасилітуючі (від англ. «facilitate» – полегшувати, сприяти) особистісні установи викладача («істинність», «довіра», «емпатичне розуміння») складають основу становлення осмисленого, продуктивного навчання (Я-концепція) та забезпечують розвиток і саморозвиток особистості учня;

Ø цілі, методи та форми навчання спрямовані на самоактуалізацію учня;

Ø вільне, осмислене навчання розвиває допитливість дитини, яка й приносить їй задоволення від процесу пізнання, впливає на учня та дозволяє зрозуміти його поведінку;

Ø кожна дитина споконвічно прагне до самопізнання та самореалізації, вона володіє внутрішньою здатністю до самовдосконалення;

Ø взаєморозуміння між вчителем та учнем — це необхідна умова для розвитку особистості дитини, яка може досягатися лише в результаті конструктивного спілкування;

Ø діалогізація комунікативного процесу, учасниками якого є вчитель і учень дозволяє зв'язувати різні концепції, знімає суперечність інших істин і точок зору. Педагог запитує, будує діалог, відкриває сенси з сучасних контекстів, створює умови для перетворення тексту на феномени свідомості учня

 Вихованець стає активним, свідомим учасником діалогу завдяки тому, що педагог виступає як творчий посередник між текстами культури і учнем.

 Діалог – це засіб і стан самореалізації і індивідуалізації дитини, що дозволяє її стати активним, самостійним, уміючим здійснювати такі основні види діяльності, як прац, спілкування, пізнання. Завдання освіти – допомогти людині виробити свою власну позицію в житті, стати суб'єктом взаємодії.

Ø учень сприймає дійсність, яка його оточує, крізь призму власного ставлення та розуміння;

Ø самовдосконалення і вчителя, і учня відбувається на основі їхньої взаємодії. Зовнішня оцінка та самооцінка досить суттєві для дитини, її самопізнання та саморозвитку.

В рамках феноменологічної моделі освіти К. Роджерс пропонував упровадити в систему школи багатофункціональне учбове співтовариство для забезпечення автентичного і конгруентного учбового середовища. Воно повинне включати ряд складових:

1) ділове партнерство і товариство батьків вчителів, адміністрації і всіх, хто прямо або побічно бере участь в учбовому процесі. Школа повинна робити щось більше, ніж просто тримати свої двері відкритими або зв'язуватися з батьками, коли виникають проблеми. Вчителі і адміністрація шкіл повинні докласти зусилля і об'єднати всі людські і фінансові ресурси, необхідні для того, щоб допомогти дітям і підліткам в їх ученні;

2) дбайливі співтовариства, що ставлять в центр уваги потреби всіх своїх членів, - і учнів і їх фасилітаторов. На думку Карла Роджерса, дбайливе

1 2 3 4 5 6 7 8 9