Молодежный и детский движение в Украине

закріплено статус УНКМО як незалежної, недержавної організації. Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету України передбачає в ньому відрахування на підтримку УНКМО.

 Головні завдання УНКМО:

 - Представництво інтересів молодіжного руху України в стосунках з органами вищої державної влади;

 - Репрезентація молодіжного руху України на міжнародному рівні;

 - Координація діяльності громадських молодіжних та дитячих організацій України.  

2. УНКМО та ФДО – їх роль у системі молодіжного руху.

 УНКМО використовує чимало різних форм діяльності:

 1) співпраця із органами державної влади через зустрічі керівництва УНКМО з керівництвом держави;

 2) проведення заходів на міжнародному рівні;

 3) проведення організаційних заходів (конференцій, семінарів).

 ФДО – добровільна, неполітична всеукраїнська спілка дитячих громадських об’єднань. 27 вересня 1999 році створена як нове демократичне об’єднання дитячих та піонерських організацій, спілок, формувань. Її мета – захист прав та інтересів дитини, всебічний розвиток її здібностей.  

3. Регулятивна підсистема молодіжного та дитячого руху та її характеристика.

 Регулятивно-нормативна підсистема. Підвалини законодавчої бази щодо створення різного роду громадських організацій існувала досить давно. Зокрема, законодавство стосовно товариств та спілок бере свій початок з 1765 року, коли імператриця Катерина ІІ затвердила статут першого в Росії об’єднання це було „Вільне економічне товариство”

Зауважимо, що в ті часи чинилися різноманітні перешкоди щодо утворення громадських організацій. Лише у 1905 році приймається рішення у Маніфесті про свободу спілок (17 жовтня 1905 рік). У березні 1906 року прийнято тимчасові правила про товариства і спілки, які діяли до лютневої революції – пізніше вони також були заборонені. У квітні 1917 року прийнято постанову тимчасового уряду про збори та спілки за якою можна влаштовувати збори на вулиці і в приміщенні без всякого дозволу без дозволу в той час створювалися організації, спілки – якщо це не суперечило кримінальному законові того часу.

 В СРСР теж існували державні закони: 3 серпня 1922 прийнято закон „Про порядок затвердження і реєстрації товариств, спілок, що не ставлять за мету отримання прибутку і про порядок нагляду за ними”. Пізніше у 1932 році прийнято положення „Про добровільні товариства і спілки”. В Україні з 1933 року діяла постанова РНК „Про органи, які проводять реєстрацію статутів товариств і спілок, що діють не для зиску”. На теренах Західної України державні та владні структури як Австро-Угорщини так і Польщі своєю законодавчою діяльністю не дуже підтримували розвиток молодіжного та дитячого руху.

 На сьогоднішній день нормативна підсистема є досить широкою і вона визначається наступними законодавчими документами:

 - Загальна Декларація прав людини

 - Міжнародний пакт про громадські та політичні права

 - Конвенція про права дитини

 - Конституція України

 - Закон України „Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року (зі змінами у 1993 р. )

 - Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні від 15 грудня 1992 року.

 - Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 року (зі змінами 1994 р. , 1995 р. , 1996 р. )

 - Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 року

 - Указ президента України від 4 грудня 1996 року

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы