Морфофункциональные различия вирусов от живых животных

Морфо-функціональні відмінності вірусів від живих тварин

Специфічність вірусів у тому, що вони є особливою групою не клітинних форм життя, яким властивий строгий паразитизм на мо­лекулярному, а часто й на молекулярно-генетичному рівні. Для ви значення предмета вірусології не можна оперувати тими самими критеріями, які використовують для визначення тварин або рос лин. Визначення вірусів набагато складніше, і навіть певною мірою довільне, бо саме питання про природу вірусів ще повністю не з'ясовано.

«Віруси — це об'єкти, геномом яких є нуклеїнова кислота (ДНК або РНК). Ця нуклеїнова кислота репродукується в живих клітинах і, використовуючи їхній апарат синтезу, спонукає клітини синтезува ти спеціалізовані частинки, або віріони, що містять геном вірусу і можуть передавати його в інші клітини» (С. Лурія, Дж. Дарнелл, 1970). Це визначення наголошує на двох основних властивостях вірусів — наявності у них власного генетичного матеріалу, що пово дить себе в клітині хазяїна як частина цієї клітини, та наявності не клітинної інфекційної фази існування вірусів у вигляді спеціалізова них частинок, або віріонів, що репродукуються в клітині під генетич ним контролем вірусу, і є придатними для введення геному вірусу в інші клітини хазяїна.

За К. С. Суховим (1965), віруси характеризуються такими основ ними ознаками: 1) дуже малими розмірами тіла (вимірюються нано­метрами); 2) відсутністю клітинної будови; 3) відносно простим хімічним складом (найпростіші віруси складаються з білка і нуклеї­нової кислоти); 4) нездатністю до культивування на штучних синте тичних середовищах; 5) особливим циклом розвитку в організмі сприятливого хазяїна або частиною цього циклу в безклітинному се редовищі, яке включає деякі органоїди клітини і речовини, необхідні для синтезу нуклеїнових кислот і білків; 6) здатністю деяких із них кристалізуватися за певних умов довкілля.

Суттєвими ознаками, що відрізняють віруси від усіх інших відо мих організмів, є відсутність власних систем білка (це визначає ха­рактер паразитизму вірусів — паразитизм на генетичному рівні) і те, що віруси є неклітинними формами життя.

Унікальна особливість вірусів — різноманітність організації їх нього генетичного матеріалу. Відомо, що в усіх клітинних формах ге­нетичний матеріал має вигляд дволанцюгових молекул ДНК, а у вірусів ним можуть бути як молекули ДНК, так і молекули РНК; при цьому кожен з типів нуклеїнових кислот може перебувати у віріоні у формі подвійного або одинарного ланцюга

Аналізуючи сучасні досягнення вірусологічної науки, російські вчені В. М. Жданов, С. Я. Гайдамович, Т. І. Тихоненко, А. П. Биков-ський та інші (1982) доходять висновку, що віруси є автономними генетичними структурами, уламками життя, фрагментами живих систем, які нездатні до самостійного існування поза повноцінними організмами або клітинами, чи то, нарешті, субклітинними структу рами. Як автономні генетичні структури віруси певною мірою мають або, вірніше, зберігають основні атрибути життя, включаючи такий кардинальний атрибут, як здатність до еволюції.

На різних етапах розвитку вірус існує в різ них формах, а тому складається враження, що віруси є дуже лабільними. Проте дослідження показують, що кожен вид вірусів має певні, властиві тільки йому, ознаки. Найхарактерніші властивості для кожного виду мають зрілі форми вірусів, які називають віріонами.

Розміри різних вірусів коливаються від 8 до

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные