Музыкально-драматическая деятельность, как средство учебно-воспитательного процесса на факультете иностранной филологии

Музично-драматична діяльність, як засіб удосконалення навчально-виховного процесу на факультеті іноземної філології

Початок ХХІ століття знаменується значними реформами у галузі освіти. Потреби економічного розвитку України вимагають створення нових, інноваційних методів викладання у вищій школі, які враховували б зміни в суспільному і духовному житті молоді, необхідності формування гармонійної особистості та оптимізації процесу навчання. За таких умов слід чітко переглянути всі сфери діяльності, які б сприяли успішності студента в усіх академічних предметах та встановленню його, як особистості. Американський науковець Карен Вулф наголошує “на необхідності підсилити увагу до музичної освіти, яка позитивно впливає на фізичний, емоційний та духовний розвиток людини. ” Вона прикро зазначає, що саме мистецтво займає чи не останнє місце в бюджеті освітян. За її словами,музика стала так званим «освітнім делікатесом», яким ласують наостанок, хоча остання відіграє значну роль у формуванні гармонійної особистості [6].

Про важливість інтеграції музичної освіти в навчальний простір наголошували такі науковці, як Абрамян В. Ц. , Петрушин В. І. , Карнаухов С. , Норман Уейнберг, Уеселс, Бартон, Карен Вулф, Мелі А. , Дафф А. та ін.

Мета статті полягає в тому, аби показати, яким чином використання елементів музично-драматичної діяльності сприяє ефективності навчально-виховного процесу студентів на факультеті іноземної філології

За висновками Міжнародної асоціації аматорських театрів АІТА/ІАТА, створеної за сприянням ЮНЕСКО, музично-драматичне мистецтво глибоко увійшло в навчальну практику шкіл Англії та США, де драматургія і театральна гра використовуються як одна з форм вивчення інших дисциплін, як засіб поглиблення знань з англійської мови, як самостійна дисципліна [1,141]. Окрім того, у Великобританії існує багато шкільних студій під назвою “Театр в освіті” з мобільною групою акторів-школярів, де особлива увага звертається на розвиток усного мовлення, володіння тілом, мімікою, жестами; пошук шляхів поліпшення психологічної атмосфери в класі та навчальному закладі. До того,школярі можуть працювати як декоратори, костюмери, гримери та дизайнери.

Саме театр дає унікальну можливість засвоєння людиною моральних і естетичних цінностей суспільства через художні образи. Вчені довели, що роль театру в процесі виховання особистості є визначальною. Багатство життєвого і художнього досвіду дає здатність якомога більше одержати від твору мистецтва естетичної інформації. Отже, для людини має цінність лише пережите в почуттях.

Видатний драматург та режисер К. С. Станіславський також вважав метою мистецтва переживання, яке полягає у відтворенні на сцені живого життя людського духу й у відображенні цього життя в художній, сценічній формі. [1, 143]

Здатність глибоко емоційно реагувати на певні сторони життя, у значній мірі, залежить від постійного тренування нервових апаратів емоцій. У своїй «Автобіографії» Чарльз Дарвін з легким сумом зізнався у втраті своєї, колись добре розвиненої здатності до естетичного переживання через те, що він довго не читав художніх творів, поезії, не слухав музики. Для того, щоб сформувати почуття, необхідний не лише розвиток емоційної чуттєвості, але й зв’язок її з певним предметним змістом. Наші почуття є стійкими особливостями людини, закріпленими в нас, закодованими в самій тканині нашого мозку, насамперед, винесені і пережиті оцінки дійсності, або на вищій стадії розвитку почуття, сформовані в результаті безпосереднього емоційного досвіду людини програми його моральної, соціальної та іншої життєдіяльності [1, 144].

Почуття-потреби,

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные