Музыкально-драматическая деятельность, как средство учебно-воспитательного процесса на факультете иностранной филологии
“Весь світ – театр”, – стверджував Вільям Шекспір, і був правий, адже він охоплює практично всі сфери життя. Театральні прийоми перевтілення властиві всім сторонам людського життя, де ми водночас граємо різні соціальні ролі. Цей прийом широко застосовується в медицині при депресивних станах, коли людина вживається в той чи інший образ і виробляє новий стиль. Тому насьогодні необхідно використовувати театральні прийоми в навчально-виховному процесі студентів, більшості яким нелегко адаптуватися до мінливого сповненого тривог життя.
Дослідження докторів Бартона, Горовіца та Абелеса з Колумбійського університету показали, що ті студенти, які залучені в музично-драматичну діяльність володіють кращими життєвими навиками, аніж ті, які мають нижчий рівень музичної освіти або взагалі її не мають. Вони виділили наступне про ефективність даного виду діяльності для студента:
- Студент краще засвоює новий матеріал, нові ідеї;
- Студент ліпше розвиває особисті якості;
- Він швидше і краще знаходить рішення до поставленої проблеми;
- Студент стає більш впевнений в собі;
- Він краще зуміє виразити свою думку та більш схильний знаходити спільну мову з іншими студентами та викладачами в процесі навчання [7]
За результатами досліджень американських вчених Мелі, Даффа та Уеселса драма допомагає викладачеві досягнути поставлених цілей, створюючи незвичну атмосферу в процесі навчання; ставлячи реалістичні цілі, які досяжні для студентів; використовуючи власний життєвий досвід при створенні образу; пов’язуючи процес вивчення англійської мови із щоденним життям [4]. В свою чергу драма допомагає розвинути бажання в студентів вивчати мову, використовуючи «творче напруження» (ситуації, які потребують негайного рішення); покладаючи більшу відповідальність на студента по відношенню до викладача [8,53].
Крім того, через драму людина культурно збагачується, її мова стає дедалі досконалішою, пам’ять розвивається набагато краще – вона повністю занурюються в навчальний процес, де головним є образ і те, як його найкраще втілити в життя, а не просто сухий текст. Завдяки музично-драматичній діяльності студент розвиває свою творчість, і цим виходить на вищий рівень розвитку особистості.
Ще в працях древньогрецького філософа Піфагора, першого загальновизнаного теоретика музики, ми знаходимо описання того, яким чином музика може впливати на емоційний стан людини. Одним з важливіших понять в етиці Піфагора була «евритмія» - здатність людини знаходити правильний ритм у всіх проявах життєвої діяльності-співі, грі, танці, мові, жестах, думках, діях, в народженні і смерті. Він також був переконаний, що музика сприяє гарному здоров’ю, якщо нею користуватися правильним чином. Цей процес він назвав музичною психотерапією, яка разом з арттерапією дуже поширена в наш час, так як є ефективним методом лікування неврозів, які все більше уражають не лише студентів, але й викладачів також. Тому випускники вищих шкіл повинні володіти не лише гарними навиками в області інтелектуальних операцій, а також мати гарні життєві навики в сучасному суспільстві, знати, як справлятися з його вимогами і переборювати