Национальная библиотека Украины имени Вернадского

План

  1. Історія бібліотеки. 3
  2. Організаційна структура 4
  3. Будівлі бібліотеки. 4
  4. Фонди бібліотеки. 6
  5. Склад фондів. 6
  6. Скарби бібліотеки. 7
  7. Бібліотечне обслуговування 8
  8. Довідково-пошуковий апарат 9
  9. Фонд Президентів України. 9
  10. Науково-дослідна діяльність 11


Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) — найбільша за обсягом фонду та площею приміщень бібліотека України, головний науково-інформаційний центр держави[1], науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України. Входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу [2], є базовим членом Європейської бібліотеки.

Історія бібліотеки

Заснована 2(15) серпня 1918 року як Національна бібліотека Української держави. Обслуговування читачів розпочато у Бібліотеці з серпня 1920 року, коли було відкрито перший читальний зал.

До 1965 р. — Державна Публічна Бібліотека АН УРСР.

24 травня 1964 у відділі Бібліотеки, де зберігалися видання і матеріали періоду української державності (1917—1920), спалахнула пожежа, що тривала кілька днів. Кола українських дисидентів приписували цю дію шовіністові Погружальському, що свідомо виконав цей злочин при мовчазній згоді органів безпеки.

У 1965 р. отримала назву Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УРСР.

У 1980 її фонди нараховували понад 10 млн назв, у тому числі 516 інкунабул, близько 300 000 рукописів, понад 6 500 книг церковнослов'янським шрифтом 15 — 16 ст. Найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис. ).

З 1988 Бібліотека носить ім'я В. І. Вернадського.

5 квітня 1996 р. указом Президента України Бібліотеці надано статус національної бібліотеки

Тим саме указом у Бібліотеці утворено Фонд Президентів України.

У 1998 р. Бібліотека спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України розпочала формування реферативної бази даних «Україніка наукова» та видання українського реферативного журналу «Джерело».

22 жовтня 2002 р. у філії № 1 Бібліотеки сталася аварія, спричинена неполадками в тепломережі, під час якої близько 6 тонн гарячої води вилилося на літературні та рукописні пам'ятки. Від води та пару постраждали понад 200 тисяч документів, вийшла з ладу система опалення.

У грудні 2003 р. Бібліотека виступила одним зі співзасновників технопарку «Інтелектуальні інформаційні технології».

25 серпня 2004 р. Кабінетом міністрів України затверджено Державну програму розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005—2010 роки, яка визначає Бібліотеку як головний науково-інформаційний центр держави. Завданнями програми, зокрема, є нарощення технологічної потужності установи та запровадження нових інформаційних технологій формування та використання документних ресурсів.

Організаційна структура

У Бібліотеці понад 40 підрозділів, що згруповані за напрямами їх діяльності в інститути (бібліотекознавства, української книги, рукопису, архівознавства, біографічних досліджень), центри (консервації і реставрації, культурно-просвітницький, комп'ютерних технологій, науково-видавничий), Фонд президентів України і Службу інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. В Бібліотеці працюють понад 900 співробітників, з них бібліотечних — 65%, наукових — 20% і допоміжних — 15%.

Будівлі бібліотеки

Центральний вхід до Національної бібліотеки ім. Вернадського, лютий 2009

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського є найбільшою за площею приміщень бібліотекою України[6].

У 1929—1930 рр. за проектом архітекторів В. О. Осьмака та П. Ф. Альошина для Бібліотеки було споруджено будинок по вул. Володимирська, 62. Архітектура будівлі витримана

1 2 3 4 5

Похожие работы