Национальные приоритеты политической деятельности Николая Скрипника
ПРАВА ТА СТАН НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ НА УКРАЇНІ
(Фрагмент)
Ми — країна молода, вигартована і покликана до життя. Жовтневою пролетарською революцією. Ми — старий народ, але віками пригнічений, лише під червоним прапором пролетарської революції підійшли до заснування своєї пролетарської держави, до вільного розвитку своєї культури. Ми з власного досвіду знаємо, що значить терпіти і відчувати національне пригнічення. Ми ще загоюємо рани від століть і лихоліття пригнічення та рабства. Лише силами широкої самодіяльності пролетаріяту й селянства можемо ми й зможемо вийти з того стану, що в ньому тримали нас влада поміщиків і капіталістів російських, польських і інших пануючих напій.
Ми стоїмо перед величезними завданнями перебудови нашої культури, яко культури широких трудящих мас, і забезпечення розвитку нашого вільного народу, що заснував свою пролетарську державу. Ми повні енергії. Ми знаємо наше минуле лихоліття, і ми пережили великі події пролетарської боротьби. Але ми перебороли ворогів нашої революції,— і ми знаємо ті шляхи, що ними треба йти вільному трудовому народові у своєму розвиткові.
Ці шляхи є шляхи вільного співробітництва і солідарної співпраці трудящих усіх народів, усіх мов, усіх національностей. Ми знали, що звільнитися ми можемо лише спільною боротьбою пролетаріяту і селянства всіх народностей, що перебувають на Україні.
Скрипник М. Статті й промови
1929 Т. 2. Ч. 1. С. 336—340.
ШЛЯХИ СПІВПРАЦІ НАЦІОНАЛЬНИХ КУЛЬТУР
(Фрагмент)
Не все, геть іще не все ми зробили, навіть багато чого ще треба зробити в царині культури всіх наших народів. Відсоток письменних серед українців, як порівняти до відсотка письменних серед усіх національностей України і євреїв в першу чергу, дуже малий. Нам треба більше культури, більше знання, нам потрібні мільйони нових письменних людей, нам потрібна ціла повідь літератури, ціла низка культурних потреб трудящої людности різних національностей; всі вони стоять у першій черзі уваги всього трудящого загалу нашої республіки. Ми не відмовляємося од турбот ні за одну, навіть найменшу національність, ми беремо собі завдання поставити культурне будівництво, що в нас переводиться, як невід'ємну частину цілого соціялістичного будівництва нашої республіки і нашого Союзу. Ми знаємо, що культурність народів є передумова соціалістичної перебудови країни. Але ми повинні, розраховуючи величезні потреби нашої трудящої людности, зважувати, що, коли, в якому розмірі, в якій черзі, в якій послідовності ми можемо здійснювати наші побажання і задовольняти потреби тепер, у цьому році, як і в подальшому році, як і на третій рік і т. ін. , за пляном перебудовуючи наше господарство, переводячи пляново культурне будівництво в усіх галузях, водночас і в царині культури всіх народів.
Отже, я, як представник пролетарської держави в царині культурного будівництва, не можу обіцяти яких-небудь рожевих перспектив, що за один рік здійсняться всі наші побажання, бо поширювати побажання поза межі їх здійсненности — значить дурити і себе, і других. Хто хоче, наприклад, за один рік видрукувати всіх клясиків єврейських письменників, той себе обдурює. Нам треба брати всі потреби і враховувати, що на сьогоднішній, що на