Национальный и международный механизм имплементации норм международного права

style="text-align: Виконання норм права — це така форма їх реалізації, що вимагає активної поведінки суб'єкта права щодо здійснення покладених на нього обов'язків. Ця форма міжнародно-правової реалізації передбачає саме активну діяльність суб'єктів міжнародного права із здійснення тих чи інших норм. Виконання є характерним для міжнародно-правових норм, що передбачають конкретні обов'язки, пов'язані з певними діями.

У такий спосіб сформульовано норми Пактів про права людини 1966 р. Наприклад, ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. вимагає активної поведінки учасників договору. А саме: "Кожна держава, що бере участь у цьому Пакті зобов'язується в індивідуальному порядку й у порядку міжнародної допомоги і співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, ужити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, прийняття законодавчих заходів. . . "

Використання норм права являє собою таку форму їх реалізації, коли учасники правовідносин на свій розсуд реалізують належні їм права. У цьому разі мається на увазі здійснення наданих можливостей, що містяться у нормах міжнародного права. При цьому рішення про використання нормативних положень суб'єкти міжнародного права приймають самостійно. До цієї форми належить реалізація так званих правочинних норм. Вони містяться, наприклад, у деяких статтях Конвенції ООН з морського права, прийнятої 10 грудня 1982 р. У ст. 17 цієї Конвенції, що регулює право мирного проходу, зазначається: "За умови додержання цієї конвенції судна всіх держав як прибережних, так і тих, що не мають виходу до моря, користуються правом мирного проходу через територіальне море"

Як бачимо, на відміну від форм додержання і виконання, форма використання норм права не має жорсткого припису конкретної поведінки для суб'єкта міжнародного права.

І, нарешті, застосування норм права — це форма їх реалізації, здійснювана державою в особі своїх органів щодо конкретних випадків міжнародних відносин. Наприклад, у ст. 4 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. зазначається: "Без шкоди для застосування будь-яких норм, викладених у цій Конвенції, під дію яких підпадали б договори на підставі міжнародного права, незалежно від Конвенції, вона застосовується тільки до договорів, укладених державами після набрання нею сили щодо цих держав".

2. Механізм (зміст процесу) імплементації норм міжнародного права

Ми вже визначили реалізацію (імплементацію) норм міжнародного права як процес, коли відповідні суб'єкти, яким адресована міжнародно-правова норма, діють згідно з її положеннями. При цьому дії суб'єктів міжнародного права можуть бути двоякими. По-перше, це безпосереднє впровадження міжнародно-правових і внутрішньодержавних норм у виконання норм міжнародно-правових. По-друге, це створення як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях умов для ефективного впровадження норм міжнародного права.

Виходячи з цього, процес реалізації міжнародно-правових норм може включати два види діяльності.

1. Безпосередня фактична діяльність з досягнення соціальне значущих результатів. Наприклад, відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р. "Україна є правонаступницею прав і обов'язків по міжнародних договорах Союзу РСР, що не суперечать Конституції України та інтересам республіки" (ст. 7). А керуючись постановою Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України"

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные