Национальный и международный механизм имплементации норм международного права

проблем, що хвилювала і хвилює не одне покоління як учасників міжнародних відносин, так і юристів-міжнародників. Це пов'язано з багатьма політичними, економічними, соціальними та іншими чинниками сучасної суперечливої міжнародної системи, яка зазнає час від часу істотних змін.

Об'єктивна потреба у створенні умов для мирного розвитку життя народів асоціюється у сучасній історії людства з ідеєю міжнародного правопорядку, цементуючим елементом якого є міжнародне право. Саме міжнародному праву належить особлива роль регулятора міжнародних відносин. Недооцінка міжнародного права тією або іншою державою може мати негативні наслідки для самої такої держави і для міжнародного співтовариства. На думку відомого українського теоретика міжнародного права доктора юридичних наук В. Н. Денисова можливі негативні наслідки "однаково стосуються всіх держав, у тому числі наддержав, що схильні використовувати силу замість права або однобічно тлумачити використовувані ними норми міжнародного права".

На основі аналізу позитивного досвіду міжнародного співтовариства можна зробити висновок, що підтримка державою нормальних відносин з іншими державами на основі міжнародної законності є гарантією стабільності міжнародної системи. Побудова таких відносин містить у собі не тільки знання теорії і практики міжнародного права, а й наявність у державі добре налагодженого механізму правового регулювання внутрішньої і зовнішньої політики. Від цього прямо залежить ефективність імплементації норм міжнародного права як у сфері взаємовідносин держав, так і при його реалізації у національному праві. Моделлю такого налагодженого механізму регулювання внутрішньої і зовнішньої політики держави є визнана в міжнародному співтоваристві модель правової держави, яка широко використовує засоби міжнародного права для досягнення своїх національних інтересів. Мається на увазі сукупність нормативних і організаційно-правових (інституційних) засобів, що у сукупності і становлять зміст процесу реалізації норм міжнародного права.

Краще зрозуміти механізм (зміст процесу) реалізації норм міжнародного права допоможе наочний матеріал (див. додаток 5)

3. Національний механізм імплементації міжнародно-правових норм

Практика показує, що більшість норм міжнародного права реалізується у межах національної юрисдикції засобами внутрішнього права. А саме виконання міжнародних зобов'язань дедалі більше залежить від узгодженості двох правових систем — міжнародної і національної. Це зумовлює необхідність проведення правотворчих і правореалізуючих заходів щодо виконання норм міжнародного права відповідно до реального національного механізму імплементації міжнародно-правових норм.

Процес імплементації норм міжнародного права на національному рівні умовно поділяють за його внутрішнім змістом на дві складові: нормативний механізм (сукупність нормативних засобів) і організаційно-правовий механізм (сукупність державно-владних інститутів).

Розглянемо ці дві складові більш предметно.

1. Нормативний механізм — сукупність нормативних засобів, до яких належать конституційні положення, норми загального характеру та норми про функції і повноваження.

а) Конституційні положення, норми загального характеру, що фіксують основні гарантії сумлінного виконання державою міжнародних зобов'язань. До них можна віднести положення ст. 3 Конституції України про те, що "права і свободи людини і їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави". Або положення ст. 9 Конституції України, що закріплює норму про те, що "чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України".

Міжнародне співробітництво з іншими суб'єктами міжнародного права ведеться на підставі "загальновизнаних принципів і норм міжнародного права" (ст. 18 Конституції).

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные