Наиболее влиятельные направления социологической теории XX века

умовами життя вони роблять порівняння. Так, відчуття знедоленості не пов'язане безпосередньо з рівнем матеріального зубожіння. Родина, яка мешкає в маленькому будинку в бідняцькому районі, де кожний живе у більш-менш однакових умовах, імовірно, почуватиметься не такою знедоленою, як родина, що проживає в такому ж будиночку в оточенні набагато більших і заможніших будинків.

І справді слушно, що чим великомасштабнішою та амбіційнішою є теорія, тим важче перевірити її емпіричним шляхом. І все-таки, немає очевидної підстави для твердження, що теоретичне мислення в соціології має обмежуватися «середнім рівнем». Задля розгляду причини цього візьмімо для прикладу теорію, що її висунув Вебер у праці «Протестантська етика і дух капіталізму».

Приклад: протестантська етика. У «Протестантській етиці» (1976; вперше опублікованій у 1904— 1905 роках; укр. переклад — Київ, «Основи», 1993) Вебер береться за вирішення фундаментальної проблеми: чому капіталізм розвинувся на Заході, а не десь-інде. Через якихось тринадцять століть після занепаду Стародавнього Риму в світовій історії існували визначніші цивілізації, ніж західна. Фактично, Європа була незначною величиною на земній кулі, тимчасом як найбільшими територіями володіли Китай, Індія та Оттоманська імперія на Близькому Сході. Зокрема, китайці набагато випереджали Захід за рівнем технологічного та економічного розвитку. Що ж спричинило такий сплеск економічного розвитку в Європі з XVII століття?

Щоб відповісти на це питання, як стверджує Вебер, ми маємо показати, що відмежовує сучасну промисловість від попередніх видів економічної діяльності. Ми бачимо в різних цивілізаціях прагнення нагромаджувати багатство, і це неважко пояснити: люди завжди цінували багатство за комфорт, безпеку, владу та втіхи, які воно давало

Люди прагнули позбутися нестатків і, нагромадивши багатство, користувалися ним для власного комфорту.

Якщо, веде далі Вебер, ми поглянемо на економічний розвиток Заходу, то виявимо цілком відмінне Ставлення до нагромадження багатства, чому немає аналогів в історії. Це ставлення Вебер називає духом капіталізму — сукупністю переконань і цінностей, яких дотримувалися перші капіталістичні торговці та промисловці. Ці люди невтомно нагромаджували особисте багатство. Водночас, на відміну від багатіїв десь-інде, вони не витрачали нагромаджені кошти на розкоші, їхній спосіб життя фактично був аскетичним та ощадливим; вони жили помірковано і скромно, намагаючись не демонструвати свого достатку. Вебер намагається довести, що така дуже незвична комбінація характеристик була життєво важливою для раннього економічного розвитку Заходу. Адже, на відміну від багатіїв попередніх епох та інших культур, ці групи не пускали на вітер свого багатства. Натомість вони знову вкладали ці кошти у подальше розширення своїх підприємств.

Суттю теорії Вебера є те, що цінності, виражені в дусі капіталізму, беруть початок від релігії. Християнство у цілому відіграло свою роль у формуванні цього світогляду, однак головною рушійною силою був вплив протестантизму, особливо його різновиду — пуританства. Перші капіталісти здебільшого були пуританами, а багато з них сповідували кальвінізм. Як стверджує Вебер, певні кальвіністські доктрини були безпосереднім джерелом духу капіталізму. Одна з них полягала в тому, що людські створіння — це знаряддя Божі на землі, від яких Всевишній вимагає докладати праці на своєму робочому місці для примноження слави Божої.

Другим важливим аспектом кальвінізму була доктрина визначеності, згідно з якою тільки певні визначені особи належать до «обраних», які

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Похожие работы