Наиболее влиятельные направления социологической теории XX века

являє собою хистку рівновагу антагоністичних угруповань.

Як і у випадку структури або дії, малоймовірно, щоб ці теоретичні дискусії могли дати цілком визначений результат. І все-таки, відмінність між позиціями консенсусу й конфлікту видається глибшою, ніж є насправді. Обидві позиції аж ніяк не є несумісними. Ймовірно, в усіх суспільствах існує певна згода щодо цінностей, і в усіх них спостерігаються конфлікти.

Більше того, у рамках загального правила соціологічного аналізу нам завжди доводиться досліджувати зв'язок між консенсусом і конфліктом у різних соціальних системах. Цінності, яких дотримуються різні групи, та цілі, до яких прагнуть їхні члени, часто відображають суміш спільних та протилежних інтересів. Наприклад, навіть у марксовій інтерпретації класової боротьби різні класи, борючись один проти одного, все-таки мають певні спільні інтереси. Так, капіталісти у своїй підприємницькій діяльності залежать від робочої сили так само, як робітники залежать від капіталістів, які виплачують їм заробітну плату. За таких обставин відкритий конфлікт є нетривалим; радше, іноді обидві сторони спільно прагнуть подолати відмінності між ними, тимчасом як за інших обставин вони конфліктують.

Доцільно скористатися поняттям, яке допомагає аналізувати взаємозв'язок між конфліктом і консенсусом, ідеології, тобто цінностями й переконаннями, які сприяють зміцненню становища владних груп за рахунок рядових категорій населення. Влада, ідеологія й конфлікт завжди тісно пов'язані. Багато людей борються за владу через ті вигоди, які вона приносить. Ті, хто володіє найбільшою владою, можуть задля збереження свого панування залежати від впливу ідеології, однак завжди готові при потребі вдатися й до насильства. Наприклад, в епоху феодалізму правління аристократії ґрунтувалося на тій ідеї, що лише незначна частка людей «народжена, щоб правити», однак аристократи-правителі часто застосовували насильство щодо тих, хто насмілювався протидіяти їхньому правлінню.

2. 3
Дилема III: Проблема тендеру

Питання тендеру рідко опинялися в центрі уваги найвідоміших авторів, які заклали підвалини сучасної соціології. Однак ті кілька розділів, у яких вони все ж зачепили проблему тендерних відмінностей, принаймні дозволяють нам окреслити напрямки головної теоретичної дилеми, навіть якщо в їхніх працях мало що може допомогти. Найкраще охарактеризувати цю дилему, протиставивши тезу, яку знаходимо в працях Дюркгайма, тій тезі, що виокреслюється в творах Маркса. В одному місці, розмірковуючи про проблему самогубств, Дюркгайм зазначає, що чоловік «майже цілком є продуктом суспільства, тимчасом як жінка більшою мірою продукт природи». Продовжуючи свої спостереження, він пише про чоловіка: «Його смаки, переконання і характер мають, значною мірою, колективне походження, тимчасом як подібні якості його партнерки диктуються

безпосередньо її організмом. Отже, його потреби цілком відрізняються від її потреб. . . » (Дюркгайм, ]952, р. 385). Інакше кажучи, чоловіки й жінки мають різні особистості, смаки й уподобання через те, що жінки менш соціалізовані і «ближчі до природи», ніж чоловіки.

Сьогодні ніхто не погодиться з такими поглядами. Особистість жінки так само формується суспільством, як і особистість чоловіка. І все-таки, твердження Дюркгайма, дещо модифіковані, репрезентують один із можливих поглядів на формування й природу тендеру. Він полягає в тому, що тендерні відмінності щонайбільш походять від біологічних відмінностей між чоловіками й жінками. З такого погляду не обов'язково випливає, що тендерні відмінності мають здебільшого природжений характер. Він, радше, зводиться до того,

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Похожие работы