Налоги - от первобытного строя к античным временам

План

 

«i всяка десятина на землі. . . належить Господу». 3

Давні афіняни неохоче визнавали податки. 4

«Клятвена заява» — прообраз декларації про доходи. 4

За вчинення опору — більш високі податки. 5

За часів Цезаря багато міст отримали податкові пільги. 6

У Римській імперії існували й непрямі податки. 7

Надмірні податки у Візантії призвели до фінансової кризи. 8


Податки з’явилися ще на початку зародження цивілізації i були пов’язані з першими суспільними потребами людини. Людство розвивалося за своїми законами. Водночас зазнавала змін i форма податків. За первісного ладу це було жертвопринесення. Коли почали утворюватися державні формування, система оподаткування набувала більш чіткого характеру. Літописні джерела свідчать про те, як сплачувалися податки в давні часи.

 

«i всяка десятина на землі. . . належить Господу»

Як уже зазначалося, на ранній стадії формування державної структури до початкової форми оподаткування можна віднести жертвопринесення. Однак не слід вважати, що воно було добровільним. Жертвопринесення — це неписаний закон, своєрідна форма примусової виплати або збору

Відсоткову ставку такого збору було чітко визначено. Зокрема, у П’ятикнижжі Мойсея сказано: «i всяка десятина на землі з насіння землі й з плодів дерева належить Господу». А князь Володимир після хрещення Русі звів у Києві церкву святої Богородиці i призначив для неї десятину від усіх своїх доходів.

З подальшим розвитком держави виникла «світська» десятина, що справлялася на користь можновладних князів разом з десятиною церковною. Подібна практика існувала в різних країнах світу протягом багатьох століть. У Давньому Єгипті справлявся поземельний податок, який відрізнявся високою точністю. Так, за допомогою двох стовпів — нілометрів — здійснювали спостереження за рівнем води, результати яких закладалися в основу розрахунку майбутнього податку. Крім того, відомо, що задовго до нашої ери в Китаї, Вавилоні, Персії уже був поголовний, або подушний, податок.

 

Давні афіняни неохоче визнавали податки

У Давній Греції в VII — IV ст. до н. е. представники знаті, закладаючи основи держави, запровадили податки на доходи в розмірі 1/10 або 1/20 частини прибутків. Були й акцизні збори, які сплачувалися при в’їзді до міських воріт. Це давало можливість концентрувати кошти i витрачати їх на утримання найманих армій, зведення укріплень навколо міст-держав, будівництво храмів, водопроводів, доріг, а також на влаштування свят, роздавання грошей i продуктів біднякам тощо.

Водночас існувала й протидія оподаткуванню. В Афінах, наприклад, вважалося, що вільний громадянин не повинен сплачувати податки, оскільки вони несуть на собі своєрідне тавро рабства, а, отже, принижують гідність людини. Неохоче афіняни визнавали й податки з майна. Вони готові були вносити добровільні пожертвування, а данину воліли отримувати з переможених ворогів, а також зі своїх союзників. Однак коли передбачалися значні витрати, то рада або народні збори міста визначали відсоткові відрахування від доходів.

 

«Клятвена заява» — прообраз декларації про доходи

Не менш цікавим є розвиток податкової системи у Давньому Римі. Спочатку до складу держави входили місто Рим i місцевість, що до нього прилягала. У мирний час податків не було. Витрати на

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные