Налоги - от первобытного строя к античным временам
План
«i всяка десятина на землі. . . належить Господу». 3
Давні афіняни неохоче визнавали податки. 4
«Клятвена заява» — прообраз декларації про доходи. 4
За вчинення опору — більш високі податки. 5
За часів Цезаря багато міст отримали податкові пільги. 6
У Римській імперії існували й непрямі податки. 7
Надмірні податки у Візантії призвели до фінансової кризи. 8
Податки з’явилися ще на початку зародження цивілізації i були пов’язані з першими суспільними потребами людини. Людство розвивалося за своїми законами. Водночас зазнавала змін i форма податків. За первісного ладу це було жертвопринесення. Коли почали утворюватися державні формування, система оподаткування набувала більш чіткого характеру. Літописні джерела свідчать про те, як сплачувалися податки в давні часи.
«i всяка десятина на землі. . . належить Господу»
Як уже зазначалося, на ранній стадії формування державної структури до початкової форми оподаткування можна віднести жертвопринесення. Однак не слід вважати, що воно було добровільним. Жертвопринесення — це неписаний закон, своєрідна форма примусової виплати або збору
З подальшим розвитком держави виникла «світська» десятина, що справлялася на користь можновладних князів разом з десятиною церковною. Подібна практика існувала в різних країнах світу протягом багатьох століть. У Давньому Єгипті справлявся поземельний податок, який відрізнявся високою точністю. Так, за допомогою двох стовпів — нілометрів — здійснювали спостереження за рівнем води, результати яких закладалися в основу розрахунку майбутнього податку. Крім того, відомо, що задовго до нашої ери в Китаї, Вавилоні, Персії уже був поголовний, або подушний, податок.
Давні афіняни неохоче визнавали податки
У Давній Греції в VII — IV ст. до н. е. представники знаті, закладаючи основи держави, запровадили податки на доходи в розмірі 1/10 або 1/20 частини прибутків. Були й акцизні збори, які сплачувалися при в’їзді до міських воріт. Це давало можливість концентрувати кошти i витрачати їх на утримання найманих армій, зведення укріплень навколо міст-держав, будівництво храмів, водопроводів, доріг, а також на влаштування свят, роздавання грошей i продуктів біднякам тощо.
Водночас існувала й протидія оподаткуванню. В Афінах, наприклад, вважалося, що вільний громадянин не повинен сплачувати податки, оскільки вони несуть на собі своєрідне тавро рабства, а, отже, принижують гідність людини. Неохоче афіняни визнавали й податки з майна. Вони готові були вносити добровільні пожертвування, а данину воліли отримувати з переможених ворогів, а також зі своїх союзників. Однак коли передбачалися значні витрати, то рада або народні збори міста визначали відсоткові відрахування від доходів.
«Клятвена заява» — прообраз декларації про доходи
Не менш цікавим є розвиток податкової системи у Давньому Римі. Спочатку до складу держави входили місто Рим i місцевість, що до нього прилягала. У мирний час податків не було. Витрати на