Недостатки фонопедии вокала и их исправление

Недоліки фонопедії вокалу та їх виправлення

Питання найбільш типових недоліків звукоутворення – це, як правило, є результатом некваліфікованого, негативного впливу на початкуючих співаків з боку керівника, а також є результатом зловживання власним голосом, неправильного розуміння співаком природи власного голосу. Про це повинен знати не лише педагог-вокаліст, але й кожен, хто навчається співу.

Є підстави стверджувати, що більшість студентів, які навчаються у класах постанови голосу – вихідці із самодіяльності, де внаслідок некваліфікованого керівництва вони набули неправильних навичок звуковидобування. Тому дуже часто доводиться спершу працювати над усуненням недоліків, над виявом природного звучання (природного тембру), а вже потім займатися виробленням виконавської техніки, розширенням діапазону…

Найбільш типовим недоліком є спів відкритим, так званим білим, не оперним звуком. Нерідко причиною білого звуку є криклива, пряма подача голосних, формулювання їх тільки в передній частині ротової порожнини, без включення в роботу гортані. Такий недолік часто стає причиною відсутності дзвінкості звучання. З цим недоліком можна боротися прийомом співу з закритим ротом, округленням звуку на голосних «о», «у», які за своєю природою є прикритими, а також зміцненням опори дихання, високою позицією.

Не менш розповсюдженим дефектом серед початкуючих вокалістів є гіпертрофія грудного звучання за рахунок послаблення і майже повної втрати головного резонування. Для подолання цієї небезпечної навички рекомендується спів вокальних вправ, які мають низхідний характер. При цьому ставиться вимога зберігати тембр і характер звучання на всіх звуках вправи.

Останнім часом серед співаючої молоді увійшла в моду ще одна негативна манера співу. Це мікрофонне наспівування півголосом в середньому регістрі і крик білим звуком на верхах. У осіб, які недовго співають таким звуком, цей недолік долається відносно легко. Досить поставити перед таким співаком вимогу співати на повну силу, як за певний час у нього виявиться справжній голос.

Існує думка, що на вібрато не можна впливати і взагалі вмішуватися в його роботу. Тим часом вібрато в значній мірі піддається нашій волі

Кожна людина, яка володіє голосом, може робити голос прямим, тобто зменшити вібрато.

Вібрато – це своєрідна пульсація звуку при співі. Вібрато прикрашає тембр і надає голосу живого, хвилюючого звучання. Голос, позбавлений вібрато, є прямим, невиразним, втрачає свій природний, співочий характер і стає гудкоподібним. У цьому випадку слід спеціально працювати над виробленням природного вібрато.

Найбільш поширені випадки дефекту вібрато – це «розхитані» голоси. Робота над такими голосами повинна починатися зі зняття зайвих напружень і знаходження природного звучання. Із звільненням голосового апарата від напруження поступово зникає «хитання» голосу.

Причиною «горлового» звуку може бути пересилена робота горлової щілини. В такому випадку необхідно розслабити пересилене замикання голосових складок шляхом використання вправ з придиховою атакою. Для цього слід до голосного додавати приголосний «х». Розспівувати на голосних «о», «у». Якщо горловий звук виникає в результаті неправильного розуміння опори, рекомендується: зняти звук з неправильної опори, не боячись втрати сили, звучності, дзвінкості. Потім поступово концентрувати звук на диханні і абсолютно не напруженій гортані.

Під форсуванням слід розуміти не просто голосний спів, а спів, при якому голосовий апарат працює з явним перенапруженням. Від перенапруженої роботи голосового апарату змінюється тембр в гіршу сторону. Поступово в результаті форсованого співу стирається тембр,

1 2

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные