Неоплатонизм

План:

 І. Вступ

ІІ. Філософія неоплатонізму

  1. Основоположник неоплатонізму
  2.  Моністичний ідеалізм
  3.  Структура світової системи
  4.  Єдине
  5.  Розум
  6.  Світова душа
  7. Природа
  8.  Матерія
  9.  Сходження до Єдиного. Екстаз
  10.  Послідовники Плотіна

ІІІ. Висновок

Список літератури

Вступ

   Останньою великої і по-своєму епохальною філософською системою західної античності є неоплатонізм. Філософія неоплатонізму виникає в ІІІ н. е. і розвивається аж до початку VІІ в. Неоплатонізм зв'язаний, насамперед, з іменами Плотіна, Порфирія, Прокла і Ямвлиха. Характерно, що повернення до ідей Платона і потреба в їхньому переосмисленні виникають у період, коли античний спосіб філософствування підходить до кінцевого етапу, поступово уступаючи новому і радикально відмінному від нього, філософствуванню, що відправляється від християнського Одкровення. Неоплатонізм виникає на тлі широкого поширення еклектичних навчань, що намагаються сполучити в собі непоєднувані елементи древніх філософських систем.

Подібно тому, як стоїцизм був характерний для теоретичного світогляду Ранньої Римської імперії, так для Пізньої Римської імперії характерний неоплатонізм. Точніше, неоплатонізм виникає не в часи Пізньої Римської імперії, а небагато раніш, у проміжку між Ранньою і Пізньою імперіями, у неясний час, коли Рання Римська імперія майже що перестала існувати, а Пізня Римська Імперія ще не виникла. Інакше кажучи, він виникає у вакуумі між імперіями. Цей вакуум продовжувався півстоліття: з 235 р. , з роки, коли був убитий солдатами останній представник династії Сєверов і до 284 р. , коли влада у відновленній десятьма роками раніше Римській імперії жорстко взяв у свої руки Диоклетиан котрий ввів нову форму вищого правління по типі східних деспотій

 Основоположник неоплатонізму

  У це неясне п'ятдесятиліття, у часи солдатських імператорів, тоді, коли на імперію, крім готів, обрушилися племена франків, а в Єгипті блемиев, коли Галлія й Іспанія, а також східні провінції відпали від Рима, коли імператори Гордиан ІІІ і Валеріан були розгромлені персами, коли алемани загрожували Риму, і протікала творча діяльність основоположника неоплатонізму, Плотіна (204/205 -270 р. )

  Плотін народився в римській провінції Єгипту в місті Ликополе. Він учився в ряду філософів, що його не задовольняли. Потім він потрапив до Амонію Саккасу. Плотін пробув учнем Амонію одинадцять років, а коли йому стало під сорок, те він набув бажання ознайомитися зі світоглядом персів, а якщо можливо, то й індійців, і примкнув до війська Гордиана ІІІ. Військовий похід, у якому брав участь Плотін, закінчився розгромом римлян. Але основоположникові неоплатонізму усе таки удалося врятуватися. Після того виявився в Римі, де заснував свою школу й очолював її протягом чверті століття, маючи в числі учнів - і сенаторів, і самого імператора Галлиена. Маючи на Галлиена великий вплив, Плотін просив про виділення йому території для реалізації соціально-політичного проекту Платона, для створення Платонополиса. Імператор було погодився, але здійсненню цього утопічного задуму перешкодили імператорські радники.

  Плотін написав 54 опусу на різні теми. Він не претендував на оригінальність. На Плотіна вплинув Платон. На його світогляд також уплинули багато інших грецьких і навіть римських філософів, у тому числі Сенека й Аристотель.

 Моністичний ідеалізм

  Плотін обґрунтовує своє ідеалістичне навчання через навчання про різні типи людей. Повсякденна людина занурена в чуттєво-практичне існування. Він весь у зовнішнім і речовому бутті, загублений і самопринижений у ньому. Для такої людини речі важливіше ідей,

1 2 3 4 5 6

Похожие работы