Николай Иванович Теодорович

Грабово, Дядьковичі і Макотерти13. Недовго, однак, цей монастир благоденствував. У 1630 році князь Микола Чарторийський, син Юрія, самоправно віддав монастир з Пересопницею і з усіма подарунками, що до нього належали, Кпеванськими ієзуїтами-місіонерами і на підтвердження донацій своїх випросив грамоту Сигізмунда III, дану в 1630 році у Варшаві. З тих пір Пересопницький монастир не має вже подарунків і жодної підтримки з боку власників, яких спокусило латинство, і, пригноблений ієзуїтами, почав занепадати і нарешті зовсім знищився, так що в даний час від нього не залишилося жодних слідів. У період часу з 1559 до 1561 років при Івані Федоровичі Чарторийському в Пересопницькому монастирі його архімандритом Григорієм було перекладено Святе Євангеліє з мови болгарської на мову руську14.

Із залишків славної старовини в Пересопниці нині збереглися лише вали, якими колись був обнесений грізний замок удільних російських князів, а також могильні кургани різної величини, що представляють сліди князівських міжусобиць та інших бід, що довели древньоруську князівську столицю до незначного поселення. . .

У селі Пересопниця в даний час знаходиться церква в ім'я Святит, і Чуд. Миколая. Коли й ким побудована невідомо. Дерев'яна, на кам'яному фундаменті. Покрита залізом. При ній – дерев'яна дзвіниця на чотирьох стовпах (дзвонів 6). Копії метричних книг зберігаються з 1804 року, а сповідальні відомості – з 1806 року. Опис церковного майна складений у 1873 році. Утварі в церкві небагато. Приход 7 кл. землі: під церквою і погостом 120 саженів, садиби з городами 3 десятини 672 сажені, сінокіс 9 десятин 24 сажені, під листяним лісом 7 десятин 1. 128 саженів, пахота 40 десятин 2

352 сажені - всього: 60 десятин 1. 896 саженів. Крім цієї землі, до церкви належить ще в селі Макотерти: під церковним погостом 1. 116 саженів, під кладовищем 400 саженів, під городом 1. 068 саженів, пахота 11 десятин 1. 646 сажені й сінокіс 3 десятини 1. 851 саженей – всього: 16 десятин 1. 099 саженей. На цю землю є дозвіл, виданий поміщиком Данієлем Юношею-Пясковським у 1753 році, оригінали його зберігаються в архіві Волинської Духовної Консисторії, а копія - у церковній ризниці. Крім того, за дозволом, до церкви належить ліс під пасіку в кількості 3 десятин 1. 600 саженей, але цей ліс не використовується, оскільки він насильно забраний поміщицею Варварою Бентковською, про що своєчасно було повідомлено колишньому Рівненському духовному правлінню. Але рішення за цією справою до цього часу немає. У селі Шестакові церковної землі: під церковним погостом 400 саженей, під кладовищем 280 саженей, під город 1 десятина 720 саженей, пахота 12 десятин 1. 959 саженей і сінокіс 2 десятини 1. 297 саженей – всього: 16 десятин 2. 256 саженей. На цю землю є дозвіл, виданий поміщику Івану Волянському, який зберігається у архіві Волинської духовної Консисторії. За цим дозволом, поверх цього, призначені: для священника оклад грошовий від поміщика 15 рублів на рік, вільний помол хліба, винокурня і ліс з місцем під пасіку в довжину і ширину по 50 саженей. Землею причта володіє, а оклад грошовий, вільний помол хліба, винокурня і ліс були відібрані колишніми поміщиками. Також, за рішенням Великої Палати Державного Майна від 6 лютого 1860 року за № 1. 160, для причти повинен бути наданий безкоштовний помол озимого і ярого хліба в кількості 69 четвертей і 7 четвериків на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы