Нормы редактирования
План
1. Вступ.
2. Означення норм редагування.
3. Загальні норми (постулати) редагування.
4. Конкретні норми редагування.
5. Основна суперечність нормативної бази.
6. Потужність нормативної бази.
7. Вибір нормативної бази.
8. Динамічність нормативної бази.
9. Експериментальна перевірка нормативної концепції теорії редагування.
10. Висновки.
11. Література.
1. Вступ
Традиційно теорію редагування часто ще розглядають як науку, яка значною мірою тяжіє до творчих (8). Проте, як показують дослідження, значна частина виправлень, що їх виконують редактори під час опрацювання авторських оригіналів (в середньому — близько 80%), є рутинними і до творчості не належать (4)
Оскільки концепцій теорій редагування, що базуються на нормативній основі, в літературі не описано (хоча є велика кількість практичних довідників, що реально задають найрізноманітніші норми редагування (6, 9)), мета цієї статті — розробити нормативну концепцію теорії редагування. Об’єкт дослідження — норми редагування, які застосовують у засобах масової інформації (ЗМІ), а предмет — розроблення концептуальної основи нормативної теорії редагування.
2. Означення норм редагування
Будь-яке повідомлення можна передати безконечною кількістю способів. При цьому їх будують, використовуючи певні параметри, списки, шаблони, структури (моделі) та положення. Проте кожне суспільство накладає на повідомлення певні конвенційні обмеження (на мову, композицію, стиль і т. ін. ). Та й реципієнт сприймає його найефективніше тоді, коли воно має строго визначену одну чи кілька можливих варіантів форми, тобто особливості сприйняття реципієнта також накладають на повідомлення обмеження. Таким чином, внаслідок наявності перелічених обмежень з усієї безконечної множини варіантів залишають лише якусь мінімальну їх кількість. Ця мінімальна кількість повідомлень є оптимальною. Такі оптимальні варіанти повідомлень вважають нормативними і з них виділяють самі норми.
Норма — це параметр, список, шаблон, структура (модель) чи положення, які в оптимальних повідомленнях служать для вираження компонентів їх структури.
Серед норм редагування найперше слід виділити загальні (постулати) та конкретні.
3. Загальні норми (постулати) редагування
Загальні норми (далі — постулати) редагування базуються на аксіомах теорії редагування. До числа аксіом теорії редагування, на нашу думку, належать такі:
— автор і реципієнт можуть по-різному оцінювати новизну повідомлення;
— автор і реципієнт можуть по-різному генерувати і сприймати модальність повідомлення;
— автор і реципієнт генерують і сприймають повідомлення в різний час, у різних місцях та різних ситуаціях, а також можуть по-різному сприймати час, місце та ситуацію, описані в повідомленні;
— автор і реципієнт можуть використовувати для передачі повідомлення різні мови (коди), в яких аналогічні знаки (слова) можуть позначати відмінні образи й мати відмінні значення;
— автор і реципієнт можуть мати