ОБЩЕЕ ПОЛОЖЕНИЯ О ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО

себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
 
9. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА – це єдинство і розмежування взаємопов’я­заних, основаних на загальних принципах цивільного права інститутів; – це структура, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності
Система цивільного права включає:
1. Загальну частину (завдання та коло відносин, що регулює Цивільне право, під­стави виникнення прав і обов’язків, здійснення прав і виконання обов’яз­ків, норми що регулюють угоди, представництво і довіреність, позовна давність).
2. Спеціальну або особливу частину:
1). Право власності (володіння, користування, розпорядження май­ном).
2). Зобов’язальне право (передача майна, сплата грошей, виконання робіт, надання послуг).
3). Авторське право (регулює відносини по створенню і використанню творів літератури, мистецтва, науки тощо) та суміжні права (права виконавця тощо).
4). Право промислової власності (право на винахід, раціоналізаторську пропозицію, промисловий зразок тощо).
5)
Спадкове право (перехід майна померлого до інших осіб).

 
10. ПРЕДСТАВНИЦТВО І ДОВІРЕНІСТЬ
ПРЕДСТАВНИЦТВО - правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (ст. 241 ЦКУ).
Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі (Передоручення), якщо це встановлено договором між особою, яку представляють, і представником чи законом, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные