ОБЩЕТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПОНЯТИЯ О ПРАВЕ
ДІЄЗДАТНІСТЬ – це здатність особи своїми діями набувати права і створювати для себе обов’язки. Розрізняють: повну дієздатність; обмежену дієздатність (п’яниці, наркомани тощо); недієздатність (психічно хворі, недоумкуваті). Обмежена дієздатність та недієздатність встановлюються тільки судом, за поданням зацікавлених у цьому громадян або організацій.
4. ПРАВОСВІДОМІСТЬ ОСОБИ, ЇЇ СОЦІАЛЬНА СУТЬ
ПРАВОСВІДОМІСТЬ – це свідомість в галузі права, обов’язковий елемент його виникнення, розвитку і функціонування; – це сукупність правових поглядів, уявлень та почуттів, що виражають відношення людей до чинного права, його мети, завдань, способів та методів регулювання суспільних відносин, до оцінки правомірності його норм та уявлення про майбутню правову систему і окремі його норми.
Соціальна суть правосвідомості полягає в тому, що держава намагається зробити все, щоб члени суспільства розуміли необхідність чинного законодавства, а також зробити діяльність державних органів такою, щоб прийняте законодавство і діяльність були зумовлені забезпеченням інтересів суспільства.
Фактори, які впливають на правосвідомість:
- умови виховання особи;
- розумові здібності особи;
- соціальна, національна, класова професійна приналежність особи;
- обізнаність особи в праві.
Види правосвідомості:
1
- місцева (локальна), яка існує в регіоні;
- загальна (загальнодержавна), яка існує на території всієї держави.
2. За носіями тобто за суб’єктами правосвідомості:
- індивідуальна;
- колективна;
- національна;
- класова, групова.
3. За характером діяльності суб’єктів правосвідомості:
- професійно-юридична (слідчого, судді, адвоката та ін. );
- правосвідомість керівників підприємств (державних, приватних);
- учнівська, студентська і т. ін.
Правосвідомість впливає на формування права так як вона:
- є ідейним джерелом юридичного права;
- передбачає змінність в законодавстві і зумовлює правотворчість;
- є засобом тлумачення права;
- може використовуватись як засіб подолання прогалин в праві тобто в цивільному законодавстві може застосовуватися аналогія права і аналогія закону де суспільні відносини регулюються подібними нормами права (але не в кримінальному);
- є фактором виховання поваги до права;
- відіграє важливу роль при визначення питання щодо застосування юридичної відповідальності або покарання до особи за скоєне правопорушення.
5. НОРМИ ПРАВА, ЇХ ОЗНАКИ, СТРУКТУРА