О выплате вознаграждения авторам аудиовизуальных произведений

Про виплату винагороди авторам аудіовізуальних творів

Питання виплати винагороди авторам аудіовізуальних творів, створених до набрання чинності Закону України "Про авторське право і суміжні права", зумовлено особливостями розвитку авторського права на кінематографічні (аудіовізуальні) твори на території колишнього Союзу РСР.

Так, відповідно до статті 483 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належало підприємству, яке здійснило його зйомку, а відповідно до статті 436, авторське право організації діяло безстроково [1].

Ситуація докорінно змінилася з прийняттям Закону України "Про авторське право і суміжні права", який набув чинності 23 лютого 1994 року. Стаття 21 Закону, присвячена авторському праву на аудіовізуальний твір, містила наступні положення:

" 1. Авторами аудіовізуального твору вважаються автори сценаріїв, діалогів, музичних творів, спеціально створених для даного аудіовізуального твору, режисери-постановники, художники-постановники, оператори тощо, якщо інше не зазначено в договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або в договорі з продюсером.

2. Якщо інше не встановлено у договорі, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передати майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру, не мають права заперечувати проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення і виконання, передачі в ефір і по проводах для загального відома або будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на публічне сповіщення музичних творів, включених до аудіовізуального твору.

3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером не передбачено інше

" [2]

Авторське право на аудіовізуальний твір стало обмеженим у часі. Відповідно до статті 24 Закону, охорона, що надавалася цим Законом, діяла протягом усього життя автора і 50 років після його смерті. Аудіовізуальний твір переважно створюється у співавторстві. Відповідно до пункту 3 зазначеної статті Закону, термін охорони творів діяв протягом усього життя і 50 років після смерті останнього співавтора [3].

У новій редакції Закону України "Про авторське право і суміжні права" від 11 липня 2001 року до статті 17, присвяченої авторському праву на аудіовізуальний твір, внесено певні зміни і доповнення, але збережено основні положення Закону 1993 року:

" 1. Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і(або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна й та сама особа може суміщати дві або більше з наведених у цій частині авторських функцій.

2. Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання

1 2 3 4

Похожие работы